пропихати

ПРОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.

1. Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати.

Озброєні гирлигами Оленчук та Мефодій Кулик, пробираючись крізь юрмище, пропихали поперед себе до тачанки полоненого кадета (Гончар, II, 1959, 27);

Папірець можна ще скласти в пластиночку й пропхати у вузьку щілину поміж товстими дверима й одвірком (Козл., Сонце.., 1957, 139);

Нагинаючись, поміг [РіпакІ пропхнути вагонетку до шлюза (Хор., Місто.., 1962, 33).

2. перен. Сприяти кому-небудь у розв’язанні певної справи, давати чомусь рух, пришвидшувати здійснення чогось.

— Ріто! Не створюйте, будь ласка, черг. Бо ще подумають, що ми з вами бюрократи. З’явився відвідувач — пропихайте його негайно до мене (Збан., Переджнив’я, 1955, 10);

— Але чи пропхнуть за ніч отой ешелон? — Доки ж йому стояти? — сказав Левченко (Головко, II, 1957, 561);

// Допомагати влаштуватися куди-небудь, зайняти якусь посаду і т. ін.

— Знайдуться ж такі невігласи, що безпідставно вважатимуть своїх діток талановитими і пропихатимуть в ті [музичні] школи (Збан., Мор. чайка, 1959, 175);

— Якщо можеш там, пропхай, будь ласка, до гімназії мою парафіянку (Кач., II, 1958, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

пропихати

Значення в інших словниках