пропихати
ПРОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати.
Озброєні ґирлигами Оленчук та Мефодій Кулик, пробираючись крізь юрмище, пропихали поперед себе до тачанки полоненого кадета (О. Гончар);
Папірець можна ще скласти в пластиночку й пропхати у вузьку щілину поміж товстими дверима й одвірком (П. Козланюк);
Нагинаючись, поміг [Ріпак] пропхнути вагонетку до шлюза (А. Хорунжий).
2. перен. Сприяти кому-небудь у розв'язанні певної справи, давати чомусь рух, пришвидшувати здійснення чогось.
– Ріто! Не створюйте, будь ласка, черг. Бо ще подумають, що ми з вами бюрократи. З'явився відвідувач – пропихайте його негайно до мене (Ю. Збанацький);
– Але чи пропхнуть за ніч отой ешелон? – Доки ж йому стояти? – сказав Левченко (А. Головко);
// Допомагати влаштуватися куди-небудь, зайняти якусь посаду і т. ін.
– Знайдуться ж такі невігласи, що безпідставно вважатимуть своїх діток талановитими і пропихатимуть в ті [музичні] школи (Ю. Збанацький);
– Якщо можеш там, пропхай, будь ласка, до гімназії мою парафіянку (Я. Качура).
Значення в інших словниках
- пропихати — пропиха́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пропихати — -аю, -аєш, недок., пропхати, -аю, -аєш і пропхнути, -ну, -неш, док., розм. 1》 Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пропихати — ПРОСО́ВУВАТИ (ПРОСУВА́ТИ) (у якийсь отвір, крізь що-небудь), ПРОПУСКА́ТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ розм.; ПРОШТО́ВХУВАТИ (різким рухом); ПРОТИ́СКУВАТИ (ПРОТИСКА́ТИ), ПРОПИХА́ТИ (тиснучи, із зусиллям). — Док. Словник синонімів української мови
- пропихати — ПРОПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПХА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОПХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Поштовхами, перемагаючи опір або долаючи перешкоди, просовувати кого-, що-небудь кудись; проштовхувати. Словник української мови в 11 томах
- пропихати — Пропиха́ти, -ха́ю, -єш сов. в. пропхати, -пхаю, -єш, гл. Пропихивать, пропихнуть. Словник української мови Грінченка