прорити
Прорити, -ся
см. проривати, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прорити — прори́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прорити — див. проривати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прорити — ПРОРИ́ТИ див. прорива́ти². Словник української мови у 20 томах
- прорити — Прори́ти, -ри́ю, -ри́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прорити — ПРОРИ́ТИ див. прорива́ти². Словник української мови в 11 томах