1. Словник української мови Грінченка

просо

Про́со, са

с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78.

2) Проса. Поля засѣянныя просомъ.

3) просо дике. раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8.

4) просо турецьке. раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. 8. б) Sorghum vulgare. Херс.

5) про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. ум. прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просо — про́со іменник середнього роду злакова рослина Орфографічний словник української мови
  2. просо — [просо] -са, м. (ў) -с'і Орфоепічний словник української мови
  3. просо — -а, с. 1》 Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Волосоподібне просо — бур'ян, що засмічує польові культури. Куряче просо — бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо. 2》 Зерно цієї рослини. 3》 тільки мн. проса. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова культура, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (прислів'я); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі .. темніє просо (М. Словник української мови у 20 томах
  5. просо — просо: ◊ би́ти як бу́ре про́со сильно бити, лупцювати (ст): Буду бив як буре просо: буре просо тяжке, немолочене, значить, треба бити дужче, ніж инше збіжє (Франко)|| = бити як в бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. просо — До чужого проса, не пхай свого носа. До чужого діла не мішайся. Не моє просо, не мої воробці, та й відганяти не буду. Не моє діло, й лишатись не буду. Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається. Хліборобський досвід. Дуб розвивається найпізніще. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. просо — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
  8. просо — Про́со, -са, -су; проса́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Укр.. присл.., 1963, 251); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі.. темніє просо (Коцюб. Словник української мови в 11 томах