1. Фразеологічний словник української мови

просо

встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Большак); На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється (Петро Андрійович), а теж свого носа суне (Ю. Мушкетик); — І дихнути не годен, коли десь не так щось? І всюди встромиш свого довгого носа? (Є. Гуцало); — Куди жінка носа суне, та ще й не одна, то там уже не жди добра (М. Старицький). вти́снути свого́ но́са. А Солов’їха й свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький). пха́ти но́са. Намагаюсь пояснити Фатеєвій Марії те, куди ліпше було б не пхати носа (Є. Гуцало). су́нути свого́ но́са в чужі́ горшки́ (до чужо́го про́са, в чуже́ про́со, в чужи́й горо́д). — Я ж чужа в цьому селі... Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки (В. Кучер); — А я не серджусь, а тільки раджу тобі, Назаре, як молодшому: не сунь свого носа до чужого проса (Ю. Збанацький); З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Г. Хоткевич); — Мені здається, що було б правильніше, коли б товариш Сагайдак замість того, щоб сунути свого носа в чужий город, краще попрацював би сам, а ми побачили б, що з того вийде (С. Добровольський).

со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти (свого́) но́са куди, у що. Самочинно втручатися в що-небудь (перев. у чужі справи). З сили-силенної порад і настанов (матері) Валентинові запам’яталася одна, мабуть, найголовніша; не совати носа куди не слід (О. Ільченко). со́вати но́са до на́шого про́са. — Потім, серденько,— зупинив дружину вчитель,— немає потреби Івану Семеновичу совати носа до нашого проса (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просо — про́со іменник середнього роду злакова рослина Орфографічний словник української мови
  2. просо — [просо] -са, м. (ў) -с'і Орфоепічний словник української мови
  3. просо — -а, с. 1》 Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Волосоподібне просо — бур'ян, що засмічує польові культури. Куряче просо — бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо. 2》 Зерно цієї рослини. 3》 тільки мн. проса. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова культура, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (прислів'я); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі .. темніє просо (М. Словник української мови у 20 томах
  5. просо — просо: ◊ би́ти як бу́ре про́со сильно бити, лупцювати (ст): Буду бив як буре просо: буре просо тяжке, немолочене, значить, треба бити дужче, ніж инше збіжє (Франко)|| = бити як в бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. просо — До чужого проса, не пхай свого носа. До чужого діла не мішайся. Не моє просо, не мої воробці, та й відганяти не буду. Не моє діло, й лишатись не буду. Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається. Хліборобський досвід. Дуб розвивається найпізніще. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. просо — Про́со, -са, -су; проса́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Укр.. присл.., 1963, 251); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі.. темніє просо (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. просо — Про́со, са с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) просо дике. раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) просо турецьке. раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. Словник української мови Грінченка