просо

ПРО́СО, а, с.

1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно.

Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Укр.. присл.., 1963, 251);

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі.. темніє просо (Коцюб., І, 1955, 17);

— Моя батьківщина — на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Тют., Вир, 1964, 373).

∆ Волосови́дне про́со (Panicum capillara L.) — бур’ян, що засмічує польові культури;

Ку́ряче про́со (Panicum crus qalli L.) — бур’ян, що засмічує рис, просапні культури і просо.

2. Зерно цієї рослини.

Отець Харитін одімкнув комору й видав парубкові вівса, а титар позносив в комору мішки з борошном, з крупами, з просом та квасолею (Н.-Лев., III, 1956, 184);

Дівчинка кинула проса курям (Донч., Вибр., 1948, 213);

*У порівн. Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в’язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (Стельмах, І, 1962, 424).

◊ Де́рти (дра́ти) про́со див. де́рти.

3. тільки мн. проса́. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі.

Він [горобець] літав у сусіднє село на проса, і такий прилетів повний, круглий та товстенький, як грудка масла (Фр., IV, 1950, 103);

У чорних просах степу мріють заіржавлені рейки залізниці (Кос., Новели, 1962, 62).

◊ Не сунь (не ти́кай, не потика́й, не пхай і т. ін.) но́са до чужо́го про́са (у чуже́ про́со) — не втручайся у чужі справи; не втручайся куди не слід.

Боялася [Олениха] стріч. Справді, Марусякові могли донести, що виділи, мовляв, Олениху — бігла до Криворівні. Взагалі всякі думки брали. З усіх боків можна було чекати, що скажуть: у чуже просо не сунь свого носа (Хотк., II, 1966, 176);

— А про нехлюйство у вашій ланці мовчати? — гостро кричала Олеся. — Не тикай носа до чужого проса!.. — Це просо наше, колгоспне… (Вол., Дні.., 1958, 146);

Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів і, коли кому заганявся язик у той бік, умів зручним зворотом.. збити його з дороги, а молодшого бувало й попросту покартає: «Не пхай носа до чужого проса!» (Фр., IV, 1950, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просо — про́со іменник середнього роду злакова рослина Орфографічний словник української мови
  2. просо — [просо] -са, м. (ў) -с'і Орфоепічний словник української мови
  3. просо — -а, с. 1》 Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Волосоподібне просо — бур'ян, що засмічує польові культури. Куряче просо — бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо. 2》 Зерно цієї рослини. 3》 тільки мн. проса. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова культура, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (прислів'я); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі .. темніє просо (М. Словник української мови у 20 томах
  5. просо — просо: ◊ би́ти як бу́ре про́со сильно бити, лупцювати (ст): Буду бив як буре просо: буре просо тяжке, немолочене, значить, треба бити дужче, ніж инше збіжє (Франко)|| = бити як в бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. просо — До чужого проса, не пхай свого носа. До чужого діла не мішайся. Не моє просо, не мої воробці, та й відганяти не буду. Не моє діло, й лишатись не буду. Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається. Хліборобський досвід. Дуб розвивається найпізніще. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. просо — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
  8. просо — Про́со, -са, -су; проса́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. просо — Про́со, са с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) просо дике. раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) просо турецьке. раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. Словник української мови Грінченка