просо

ПРО́СО, а, с.

1. Злакова культура, з зерен якої одержують пшоно.

Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (прислів'я);

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі .. темніє просо (М. Коцюбинський);

Навкруги – висмажені сонцем хліби, зачучверілі від спеки огудини баштанів, обпалені стовбури проса, листаті соняхи, пожвакані сараною (В. Підмогильний);

– Моя батьківщина – на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Григорій Тютюнник).

2. Зерно цієї рослини.

Отець Харитін одімкнув комору й видав парубкові вівса, а титар позносив в комору мішки з борошном, з крупами, з просом та квасолею (І. Нечуй-Левицький);

– Чіпко, – каже, радіючи, Мотря. – Тепер буде своє жито й своя пшениця, і просо, й ячмінь, і гречка (Панас Мирний);

Дівчинка кинула проса курям (О. Донченко);

* У порівн. Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в'язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (М. Стельмах).

3. тільки мн. проса́. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі.

Він [горобець] літав у сусіднє село на проса, і такий прилетів повний, круглий та товстенький, як грудка масла (І. Франко);

У чорних просах степу мріють заіржавлені рейки залізниці (Г. Косинка);

Поминули паркі вийшли просто в поле. Тут ще доходили потайні шелести просів, тихі посвисти сухих билин, а над усім звисала важка, згущена пемінь далекостей (М. Івченко).

Де́рти (дра́ти) крупу́ (про́со, зе́рно́ і т. ін.) див. де́рти.

△ (1) Волосоподі́бне про́со – бур'ян, що засмічує злакові культури.

Основними засмічувачами посівів озимої пшениці в умовах Західної України є однорічні тонконогові (злакові) бур'яни: півняче просо, просо волосоподібне, мишії сизий і зелений, вівсюг звичайний (з наук. літ.);

(2) Ку́ряче про́со – бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо;

(3) Пальча́сте про́со – те саме, що да́гуса.

Не сунь (ти́кай, потика́й, пхай і т. ін.) но́са до чужо́го про́са (у чуже́ про́со) див. су́нути;

(4) Со́вати но́са до на́шого про́са (д) див. со́вати;

Су́нути (встромля́ти, всува́ти і т. ін.) / суну́ти (встроми́ти, всу́нути і т. ін.) [свого́] но́са (рідко [свій] ніс) [в чужі́ горшки́ (в чужи́й горо́д, в чуже́ про́со)] див. су́нути.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просо — про́со іменник середнього роду злакова рослина Орфографічний словник української мови
  2. просо — [просо] -са, м. (ў) -с'і Орфоепічний словник української мови
  3. просо — -а, с. 1》 Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Волосоподібне просо — бур'ян, що засмічує польові культури. Куряче просо — бур'ян, що засмічує рис, просапні культури і просо. 2》 Зерно цієї рослини. 3》 тільки мн. проса. Поле цієї рослини; самі ці рослини на полі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просо — просо: ◊ би́ти як бу́ре про́со сильно бити, лупцювати (ст): Буду бив як буре просо: буре просо тяжке, немолочене, значить, треба бити дужче, ніж инше збіжє (Франко)|| = бити як в бубен Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. просо — До чужого проса, не пхай свого носа. До чужого діла не мішайся. Не моє просо, не мої воробці, та й відганяти не буду. Не моє діло, й лишатись не буду. Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається. Хліборобський досвід. Дуб розвивається найпізніще. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. просо — встромля́ти (су́нути) / встроми́ти (всу́нути) (свого́) но́са ((сві́й) ніс) перев. у що, куди, несхв. Безцеремонно втручатися в що-небудь, переважно в те, що не стосується когось. Уляна таки сварилася з Василем, але за що — зась комусь носа встромляти! (В. Фразеологічний словник української мови
  7. просо — Про́со, -са, -су; проса́, -сі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. просо — ПРО́СО, а, с. 1. Злакова рослина, з зерен якої одержують пшоно. Просо вітру боїться, а дощеві кланяється (Укр.. присл.., 1963, 251); Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелеться килим ясно-зеленого вівса, а далі.. темніє просо (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. просо — Про́со, са с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса. Поля засѣянныя просомъ. 3) просо дике. раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8. 4) просо турецьке. раст. а) = просо дике. Вх. Пч. І. Словник української мови Грінченка