1. Словник української мови Грінченка

пускати

Пуска́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Мет. Давали, та з рук не пускали. Ном. № 9785. Пустимо стрілку, як грім по небу. АД. І. 9.

2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала? Мет. 32.

3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати. Шевч.

4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. О. 1862. III. 32. Зомлів, і слину вже з переляку пускає. Грин. II. 232.

5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить. Г. Барв. 27.

6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати. К. ЦН. 211.

7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать. Стор. МПр. 86.

8) — тумана. Дурачить, обманывать.

9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пускати — пуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пускати — (з рук) випускати; (віжки) попускати; (на гулі) дозволяти йти; (на волю) відпускати, звільняти; (до хати) впускати; (вперед) пропускати; (на раду) допускати; (на поталу) віддавати; (змія) запускати; (старцем) робити; (у воду) топити, занурювати... Словник синонімів Караванського
  3. пускати — -аю, -аєш, недок., пустити, пущу, пустиш, док. 1》 перех. і без додатка. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках. || Розслаблюючи, розтуляючи руки, пальці, переставати стискати їх або щось у них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пускати — ПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПУСТИ́ТИ, пущу́, пу́стиш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Переставати тримати в руках, затримувати руками кого-, що-небудь, не вдержувати в руках. Словник української мови у 20 томах
  5. пускати — пуска́ти: ◊ ба́єр пуска́ти → баєр ◊ ві́ца пусти́ти → віц ◊ голоту пуска́ти = голо́та II. ◊ пуска́ти фа́рбу зраджувати (ст) ◊ пуска́ти кінці́ в во́ду знищувати докази (ср, ст): Я прилучився до думки про любовну аферу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. пускати — Не на теє козаченьку, дочку годувала, щоби з пройдисвітом гуляти пускала. Не кожне товариство безпечне. Не пускай лиса в курник, а вовка в кошару. Хитрунові і захланному не вір. Пусти його під стіл, а він лізе на стіл. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пускати — (аж) сли́ну пуска́є / пу́стить. Хто-небудь має сильне бажання придбати щось, оволодіти чим-небудь і т. ін. Браконьєри з мосту аж слину пускають, що стільки під ними пропливає весняного живого добра, а вихапувати не маєш права (О. Фразеологічний словник української мови
  8. пускати — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови