1. Словник української мови Грінченка

пустіти

Пустіти, -тію, -єш

гл.

1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна.

2) Пустовать. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пустіти — пусті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пустіти — -іє, недок. Те саме, що порожніти. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пустіти — Випорожнюватися, випорожнитися, повипорожнюватися, спорожнюватися, опоржнитися, поспорожнюватися, спорожнюватися, спорожнитися, поспорожнюватися, (селища) вилюднюватися, вилюднитися, повилюднюватися, збезлюднюватися, збезлюднитися, позбезлюднюватися... Словник чужослів Павло Штепа
  4. пустіти — ПУСТІ́ТИ, і́є, недок. Те саме, що порожні́ти. Поле їх рік в рік гіршіє [гіршає], пустіє, Хоч орють і полють не гірше від всіх (І. Франко); Двір помалу пустів. Лишились тільки обрані – Прокіп, Гуща й Мажуга (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пустіти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок. Словник синонімів української мови