1. Словник української мови Грінченка

підводити

Підво́дити, -джу, -диш

сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл.

1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386.

2) Проводить, провести. Куди дорога до міста, дівчино?... — Я вас зараз підведу, ви певне здалека. Гн. І. 90.

3) Поднимать, поднять, приподнять. Узяв колоду за комель, підвів проти себе як свічку. Мнж. 9. Маруся підвела очиці вгору. Кв. Вона глянула: підведіть мене, добрі люде. МВ. І. 57.

4) При побѣлкѣ и окраскѣ цвѣтной глиной (стѣны, печи и пр.): проводить, провести бордюръ. Kolb. I. 56. Зосталося тілько жовтою глиною підвести. Мир. Пов. II. 80.

5) Подводить, подвести, подвергнуть чему; обмануть ожиданія. МВ. (О. 1862. III. 68). Пропади ти лучче сам, що нас усіх підвів. Рудч. Ск.

6) — до чо́го, на що. Подстрекать, подстрекнуть. Тут і росказала все, до чого копитан мав її підвести. Кв. Бодай твоя мати в пеклі згоріла, бо що нас молоденьких на тоє підвела. Чуб. V. 231.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підводити — (допомагати встати) піднімати, (будівлю) зводити, будувати. Словник синонімів Полюги
  2. підводити — підво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підводити — (куди) вести, наближати, спрямовувати; (воду) підключати; (на гріх) штовхати, схиляти до; (голову) ПІДІЙМАТИ, (руку) підносити, (на ноги) ставити; (на що) ПІДБУРЮВАТИ; (під критику) піддавати чому; П. не виправдувати сподівань; зраджувати надії... Словник синонімів Караванського
  4. підводити — див. будувати; підбурювати Словник синонімів Вусика
  5. підводити — -джу, -диш, недок., підвести, -еду, -едеш; мин. ч. підвів, -вела, -вело; док., перех. 1》 Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. || За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., кого, що. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  7. підводити — ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка). підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Фразеологічний словник української мови
  8. підводити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. підводити — Підво́дити, -во́джу, -во́диш; підво́дь, -во́дьте; підвести́, -веду́, -веде́ш; -ві́в, -вела́; -вели́; підві́вши; підведи́, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Словник української мови в 11 томах