1. Словник синонімів Караванського

підводити

(куди) вести, наближати, спрямовувати; (воду) підключати; (на гріх) штовхати, схиляти до; (голову) ПІДІЙМАТИ, (руку) підносити, (на ноги) ставити; (на що) ПІДБУРЮВАТИ; (під критику) піддавати чому; П. не виправдувати сподівань; зраджувати надії, с. піддурювати, об-; (під манастир) ІД. зводити на слизьке; док. ПІДВЕСТИ, (- пам'ять) схибити.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підводити — (допомагати встати) піднімати, (будівлю) зводити, будувати. Словник синонімів Полюги
  2. підводити — підво́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підводити — див. будувати; підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. підводити — -джу, -диш, недок., підвести, -еду, -едеш; мин. ч. підвів, -вела, -вело; док., перех. 1》 Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. || За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., кого, що. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. підводити — ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. (Жінка:) Моє найменше (дитя) лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (підводжу) (Леся Українка). підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Фразеологічний словник української мови
  7. підводити — БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  8. підводити — Підво́дити, -во́джу, -во́диш; підво́дь, -во́дьте; підвести́, -веду́, -веде́ш; -ві́в, -вела́; -вели́; підві́вши; підведи́, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. підводити — ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., перех. 1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Словник української мови в 11 томах
  10. підводити — Підво́дити, -джу, -диш сов. в. підве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Подводить, подвести. Кобзу підвели йк дубу і поставили під гіллею. Стор. МПр. 105. Він до огню то рило підведе, то лапу коло жару сушить. Греб. 386. 2) Проводить, провести. Словник української мови Грінченка