розрізняти

Розрізняти, -няю, -єш

сов. в. розрізни́ти, -ню́, -ниш, гл.

1) Раздѣлять, раздѣлить, разлучать, разлучить. Треба розрізнити парубка та дівку. Грин. І. 280.

2) Различать, различить, разбирать, разобрать. Не може розрізнити, що говорять: стілько було сміху. Г. Барв. 311.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрізняти — розрізня́ти 1 дієслово недоконаного виду сприймати розрізня́ти 2 дієслово недоконаного виду відокремлювати Орфографічний словник української мови
  2. розрізняти — РОЗРІЗНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка. 1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (Турч., Зорі.. Словник української мови в 11 томах
  3. розрізняти — I -яю, -яєш і розрізнювати, -юю, -юєш, недок., розрізнити, -ню, -ниш, док., перех. і без додатка. 1》 Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. || Визначати, відрізняти за якимись ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розрізняти — [розр'із(')н’атие] -н'айу, -н'айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. розрізняти — РОЗРІЗНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (А. Словник української мови у 20 томах
  6. розрізняти — 1. (стіною) відокремлювати; (з ким) розлучати; 2. (звуки) вирізняти, розпізнавати; (А від Б) відрізняти. Словник синонімів Караванського
  7. розрізняти — Ріжнити, виріжнювати, виріжнити, повиріжнювати, відріжнювати, відріжнити, повідріжнювати, поріжнювати, поріжнити, розріжнювати, розріжнити, порозріжнювати Словник чужослів Павло Штепа
  8. розрізняти — ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИ розм. — Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Словник синонімів української мови
  9. розрізняти — Розрізня́ти, -зня́ю, -зня́єш; розрі́зняний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)