розсипати

Розсипа́ти, -па́ю, -єш

сов. в. розсипати, -плю, -плеш, гл. Разсыпа́ть, разсы́пать. Породила мене мати на біду, розсипала м орішеньки на льоду. Чуб. V. 11. Розсипала я на його чимало карбованчиків. Левиц. Пов. 348.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсипати — розси́пати дієслово доконаного виду розсипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розсипати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. розсипати — (рінь) висипати, сипати, посипати чим; (зерно) розсівати; (по кишенях) насипати в; (загони) розосереджувати; (гроші) розкидати, витрачати, циндрити, розтринькувати; (перла красномовства) ІД. вправлятися у красномовстві; (звуки) видавати. Словник синонімів Караванського
  4. розсипати — мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Фразеологічний словник української мови
  5. розсипати — РОЗСИ́ПАТИ див. розсипа́ти. РОЗСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. розси́плють; док., перех. 1. Несподівано, мимоволі висипа́ти що-небудь сипке, розкида́ти багато предметів. Словник української мови в 11 томах
  6. розсипати — I розс`ипатидив. розсипати. II розсип`ати-аю, -аєш, недок., розсипати, -плю, -плеш; мн. розсиплють; док., перех. 1》 Несподівано, мимоволі висипати що-небудь сипке, розкидати багато предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. розсипати — Розсипа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є розси́пати, -си́плю, -си́плеш і -си́пиш, -плють і -плять; розси́п, розси́пмо, -си́пте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розсипати — РОЗСИ́ПАТИ див. розсипа́ти. РОЗСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. розси́плють; док., що. 1. Несподівано, мимоволі висипа́ти що-небудь сипке, розкида́ти багато предметів. Словник української мови у 20 томах
  9. розсипати — I [рос:ипатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. -ип, -иптеи, док. II [рос:иепатие] -айу, -айеиш, недок. Орфоепічний словник української мови
  10. розсипати — Де багато, там розсипають. Значіння, як і сказано. Де мелять, там розсипають. У млині всегда є розсиплена мука. Де рубають дрова там тріски летять. Де робиться велике діло, там мусить бути і мала страта. Приповідки або українсько-народня філософія