розсипати

РОЗСИ́ПАТИ див. розсипа́ти.

РОЗСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. розси́плють; док., що.

1. Несподівано, мимоволі висипа́ти що-небудь сипке, розкида́ти багато предметів.

Тремтячі ноги зігнулись, і він упав без сили на призьбу, розсипаючи налагоджену про запас мамалигу (М. Коцюбинський);

Розгортаючи обома руками віття, розсипаючи з кухля ягоди, Тихозоров, озираючись, ступив кілька кроків назад (О. Донченко);

– Забув сказати, що перекинув також столика .. і розсипав твої папери (Ю. Яновський);

– Фед! Принеси мені гребінець і пудру. Та, гляди, не розсип по дорозі (Григорій Тютюнник);

// Давати можливість волоссю вільно спадати, лягати, розділяючись на пасма.;

// Навмисно розкидати, сипати по поверхні, накида́ти, насипа́ти на що-небудь (багато предметів або щось сипке).

Каневський бере з бочки жменю талерів – розсипає по столу (С. Васильченко);

Недалечко від хатнього порога стояла немолода вже молодиця, бідненько зодягнена, – і, розсипаючи з миски зерно, голосно скликала курей (Панас Мирний);

Вона принесла з хижки зав'язані в хустці квітки та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Серед нив, дібров і плавень – де не підеш – для людей квіти розсипає травень, звуки – соловей (В. Швець);

[Маруся:] Погляньте, як розсипав місяченько Своє проміння срібне по воді (В. Самійленко).

2. Порушувати цілісність чого-небудь, руйнуючи, роз'єднуючи.

Вдарила у борт висока хвиля, розсипавши свій гребінь на бризки (А. Шиян);

Танк розсипав гусеницю і .. завмирає (В. Логвиненко);

* Образно. Вона [Олюся] мовби розсипала щедрою рукою своє серце по всій землі, а після смерті застеле своєю душею ще й небо (В. Підмогильний).

3. Насипа́ти в різні місця, розподіляти що-небудь сипке.

Товариші по камері гуртом виряджали його: давали йому теплішу одежу, розсипали поза підкладкою піджака тютюн та сірники (С. Васильченко);

[Ганнуся:] Як прийдуть дівчата, то скажете їм, хай починають розсипати зерно у сівалки (З. Мороз).

4. Розбивши, розділивши (групу людей) на дрібніші одиниці, розташовувати на відстані один від одного; розосереджувати.

В лісі Журяк розсипає людей ланцюгом (В. Бабляк);

В 1666 році татарські орди, вступивши в союз з правобережним гетьманом Дорошенком, розсипали свої загони по країні, доходячи до Львова, Любліна і Кам'янця (з наук.-попул. літ.).

5. розм. Витрачати, розтринькувати.

Щедрою рукою самовладна правителька Росії [Катерина II] розсипала державну казну (С. Добровольський);

Почав Шкандибенко готуватися до весілля, .. чимало грошей розсипав на всякі убори та прибори (Марко Вовчок).

6. перен. Вимовляти часто й у великій кількості.

Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Г. Хоткевич);

Кирило Васильович відчинив двері першої кімнати і, розвівши руками, розсипав щиру оповідь (з наук.-попул. літ.);

// Видавати дрібні, уривчасті звуки.

То притихне, прислухається [соловейко], то знов на весь голос розсипає свої переливи... (М. Олійник);

І нам жалю додавши, поміж віт у вишнику зозуля розсипала своє “ку-ку” (І. Гончаренко);

Ударили цимбали, застогнала скрипка, бубон розсипав дрібний стукіт (Н. Рибак).

◇ Мета́ти (ки́дати, розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) [сви́ням (пе́ред свиньми́, пе́ред сви́нями)] див. мета́ти;

Розво́дити (розсипа́ти, ква́сити) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці див. розво́дити;

(1) Розсипа́ти / розси́пати сміх (у́смішки, смішо́к) – сміятися, усміхатися.

Стрункі дівчата в одягах легких Перлово-ніжний розсипають сміх (М. Рильський);

Олександр, щедро розсипаючи усмішки, думав: “Маман не хоче старіти .. Дивна жінка!” (І. Кочерга);

Барський оглушливо зареготав, а Житейкін розсипав у повітрі смішок, дрібний і гострий (М. Горький).