розсипатися

РОЗСИ́ПАТИСЯ див. розсипа́тися.

РОЗСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, РОЗСИ́ПУВАТИСЯ, юся, єшся, недок., РОЗСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. розси́пляться; док.

1. Сиплячись, падати, безладно котитися, розкидатися в різні боки (про предмети або про щось сипке).

Схлипнула .. Христина, потягнулась рукою до шиї, якось рвонула коралі, і вони, розсипаючись, загуділи в її вухах, неначе джмелі (М. Стельмах);

Тріснула гілка на яблуні. Не стрибнула [Олянка], а впала на землю .. І яблука розсипалися з фартушка (А. Головко);

Василь з усієї сили натяг рептух, вірьовка увірвалася, і сіно розсипалось (С. Чорнобривець);

// Вільно спадати, лягати, розділяючись на пасма (про волосся).

Ольга повільно знімає берет, і волосся розсипається по її чолі (Я. Галан);

У Марії хустка сповзла з голови. Розсипались довгі коси (І. Цюпа);

// перен. З'являтися, проступати де-небудь (перев. у великій кількості).

За Дніпром усе густіше витикаються над лісом димарі нових фабрик і заводів, над ними все частіше розсипається кучерявий дим (П. Панч);

Десь за Дніпром .. несподівано розсипалась в небі ціла віхола вогнів (О. Гончар);

* Образно. Сонце розсипалось на далеких зелених гонах (М. Хвильовий);

// перен. Бути безладно розміщеним, розкиданим де-небудь у великій кількості.

Скелі, розкидані купами понад берегом під кручами, далеко розсипаються в морі (І. Нечуй-Левицький);

Невеличкі хуторці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу (Панас Мирний);

У долині, поміж горами, Де розсипались хатки, На городі під чинарами Я угледів нагідки... (О. Олесь);

Півтораста вуликів – синіх і зелених, червоних і жовтих – розсипались на узгір'ї (О. Донченко).

2. Розпадатися на дрібні частини; дробитися, кришитися.

Піну рвав вітер, і вона розсипалася над морем довгастими ниточками й легенькими кульками (В. Кучер);

При недостатній кількості цукру в тісті вироби будуть блідими, несолодкими і не розсипатимуться (з наук.-попул. літ.);

Чарка випорснула з онімілих Севиних пальців, брязнула об підлогу, розсипавшись на дрібні скалки (А. Хижняк);

Дівчина побачила зорю, що падала, і встигла загадати, поки зоря розсипалася на вогняні скалки: – Хай полюблю... Бо усе, що загадуєш, поки зоря падає, – збувається (В. Дрозд);

* Образно. Даша ніяк не могла вловити його погляд, збагнути зміст його слів, – вони кришились і розсипались у повітрі (С. Журахович);

// Руйнуючись, ламаючись, розпадатися на частини; розвалюватися.

Школярські парти, що стільки разів цієї зими заходжувались розсипатися під школярами, та й розсипались навіть часом, ці парти позбивано тепер гвіздками й клинцями (Б. Грінченко);

Сьомим чудом є цей ось корпус [будівля], що стоїть і не розсипається (І. Багряний);

Раптом небо понялось [пойнялося] вогнем, .. церква похитнулася, стіни в школі розсипались, і все щезло і затихло... (М. Коцюбинський);

Щось загуло, затріщало, звуглілий будинок розсипався, як паперова коробка (В. Гжицький);

* Образно. Така руїна [баронеса], просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... (Леся Українка);

// перен. Переставати існувати як єдине ціле; розпадатися.

Наш партизанський загін, ще не встигнувши оформитись і організуватись, розсипався, довелося потім, у важких умовах терору й переслідувань, збирати людей поодинці (Ю. Збанацький);

[Крикун:] Скоротити [статтю] ніяк не можу. Уся композиція розсиплеться (О. Корнійчук);

В кожного знайдеться якись грішок, коли прискіпливо шукати, Недовго й цивілізації розсипатись (В. Дрозд).

3. Розходитися, розбігатися в різні боки.

Від греблі з гомоном вибігає гурт парубків, розсипається по льоду і розмивчастою місячною доріжкою пробивається до принишклого гурту (М. Стельмах);

Знехотя поплентався [Роман] в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький);

Ми розбилися на ланки І розсипалися скрізь – Хто у поле, хто у ліс (І. Муратов);

// Розділившись, розташовуватися на певній відстані один від одного; розосереджуватися.

Загін яничарів, що вже в більшій частині перехопився через міст, почав розсипатися по всьому лівому березі, охоплюючи дугою козаків Чепіги й Порохні (С. Добровольський);

Пройшовши кілька кілометрів зімкнуто, люди розсипалися в цеп на п'ятдесят метрів один від одного (В. Гжицький);

Розсипавшись лавою, козаки оточили на світанку Кічкаську балку та Будиловські єрики (Н. Рибак).

4. перен. Видавати дрібні, уривчасті звуки.

Вони сміялись і плакали, київські солов'ї, вони захлинались пристрасним тьохканням і виводили кличні рулади, розсипались дрібними трелями і завмирали на низьких акордах (Ю. Смолич);

Десь у коридорі срібними кільцями розсипався дзвоник (В. Собко);

Гафійка розсипалась сміхом на згадку про дядька Панаса. – Такий кумедний!.. (М. Коцюбинський);

// Чутися, лунати (про дрібні, уривчасті звуки).

Над ним [степом] сотні срібноголосих жайворонків непримітно в'ються, і їх весела і радісна пісня дзвенить, розходиться, розсипається, здається, сизо-прозоре повітря само бринить-співає... (Панас Мирний);

Рипів сніг. Розсипався навкруг веселий дзенькіт тулумбасів (Н. Рибак);

У кількох місцях саду бризнуло світло електричних лампочок і разом з ним розсипались дзвінкі голоси в сутінках алей (М. Трублаїні).

5. перен., розм. Говорити кому-небудь багато люб'язностей, намагаючись заслужити прихильність, догоджаючи комусь або підлещуючись до когось.

Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться: і намисто Олені нав'язує на шию, і голову квітча (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дивився [директор] на похмурі обличчя професорів і не бачив, розсипаючись в похвалах, що кожне його слово викликає в них німе заперечення (О. Полторацький);

Обережно здмухнувши з книжки порох, він розсипався в компліментах то книжці, то мені (Леся Українка);

Перед ними [простолюдинами] ніхто не розсипається в компліментах, їм не приписують ніяких доброчинностей і обдарувань (М. Слабошпицький).

6. тільки док., ким і без дод., розм. Народити дитину.

У мене жінка розсипалась (Сл. Б. Грінченка);

Ми молили собі у Господа хлопчика, а молодиця розсипалась дівчинкою! (О. Стороженко);

– Ненечко рідна! Ось-ось розсиплеться, а здолала отаку дорогу! По горілій землі йшла... (П. Оровецький).

7. тільки недок. Пас. до розсипа́ти 1–4, 6.

(1) Розсипа́тися (розплива́тися) в похва́лах <�Засипа́ти / заси́пати похва́лами> кого – надмірно, здебільшого улесливо вихваляти кого-небудь.

– Француз був просто в захваті від творів Тропініна, розсипався в похвалах, дякував за втіху... (О. Іваненко);

Добрим приятелькам, що розпливалися в похвалах для Ядзі, виривалося часом таке слівце, котре псувало їй [матері] цілком гумор і добре враження (Н. Кобринська);

[Віра:] Не тікали ж ви від надмірних похвал, якими засипали вас два роки! (І. Кочерга).

◇ Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;

Дмухни́ – і розси́плеться (похи́литься, полети́ть [за ві́тром] і т. ін.) <�Дмухну́ти і розси́плешся> див. дмухну́ти;

(2) Дмухну́ти і розси́плеться (д) див. дмухну́ти;

(3) Розсипа́тися від ві́тру – бути неміцним, нетривким, ні на що не придатним.

– Воно [робота писачок], як і у вас нікуди не годилося, так і тут від вітру розсипається (Г. Квітка-Основ'яненко);

(4) Розси́патися (розлеті́тися, полеті́ти, оберну́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом) – зникнути без сліду; перестати існувати, загинути.

Прекрасний Києве, на предковічних горах! ..За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (М. Рильський);

– Коли б, не приведи Господь, були такі стовпи [як маляр Мазницький], не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах (Василь Шевчук);

Жде [Хо] того сміливого, хто гляне йому у вічі, щоб самому навіки спочити, порохом розсипатися (Панас Мирний);

Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не залишиться? (О. Довженко);

– Одне моє слово – і твоє весілля полетіло б прахом (В. Кучер);

Мить – то уявний супокій. Рух вічності усе проймає, а що у твердь себе ховає – на прах обернеться гнилий (В. Стус);

(5) Розсипа́тися / розси́патися бі́сером перед ким – посилено догоджати кому-небудь, підлещуючись до нього.