1. Фразеологічний словник української мови

розсипатися

аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р’я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.). Дуже сильно, завзято. Б’ють козаки панську челядь, аж пір’я летить (С. Васильченко); (Хмельницький:) Сьогодні ми переможемо… Дивись, козаки почали рубати крилатих (гусар). Ох, і дають, аж пір’я сиплеться (О. Корнійчук); — От в Росії та на східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір’я полетіло (С. Чорнобривець).

дмухни́ і розси́плеться (похи́литься, полети́ть і т. ін.) на кого і без додатка. Уживається для підкреслення надмірної фізичної слабості, виснаженості кого-небудь. (Тарас:) .. Худенька (Леся), кволенька… Дмухни — і похилиться (Л. Смілянський). дмухну́ти і розси́плеться. (Павло:) А ти (тестю) вже так перезрів, дмухнути на тебе, і розсиплешся (О. Корнійчук). дмухни́ і полети́ть за ві́тром. Яцубі просто душа болить дивитись, яка його донька худа,— дмухни — й полетить за вітром (О. Гончар).

розсипа́тися / розси́патися горо́хом. Уривчасто лунати (про звуки). Хлопці збились тісно в отару й, спотикаючись та пхаючи один одного в спину, сунули гуртом кругом ялинки. Горохом розсипались голоси (С. Васильченко).

розси́патися (розлеті́тися) на по́рох (на прах, по́рохом, пра́хом). Зникнути без сліду; перестати існувати, загинути. Прекрасний Києве, на предковічних горах! ..За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (М. Рильський); — Коли б, не приведи Господь, були такі стовпи (як маляр Мазницький), не то друкарня, вся Лавра вже давно б розсипалася на прах (Василь Шевчук); Жде (Хо) того сміливого, хто гляне йому у вічі, щоб самому навіки спочити, порохом розсипатися (Панас Мирний); Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не залишиться? (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсипатися — розси́патися 1 дієслово доконаного виду розкотитися; розпастися розси́патися 2 дієслово доконаного виду розбігтися розси́патися 3 дієслово доконаного виду підлеститися; розродитися розсипа́тися 1 дієслово недоконаного виду розкидатися... Орфографічний словник української мови
  2. розсипатися — див. спати Словник синонімів Вусика
  3. розсипатися — I розс`ипатисядив. розсипатися. II розсип`атися-аюся, -аєшся, недок., розсипатися, -плюся, -плешся; мн. розсипляться; док. 1》 Сиплячись, падати, безладно котитися, розкидатися в різні боки (про предмети або про щось сипке). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсипатися — РОЗСИ́ПАТИСЯ див. розсипа́тися. РОЗСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, РОЗСИ́ПУВАТИСЯ, юся, єшся, недок., РОЗСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. розси́пляться; док. 1. Сиплячись, падати, безладно котитися, розкидатися в різні боки (про предмети або про щось сипке). Словник української мови у 20 томах
  5. розсипатися — розси́патися : ◊ розси́патися як згра́я горобців → горобець Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. розсипатися — Розсипався б дід, якби баба його не підперезала. Жарт про дуже старого діда, який нічого не може зробити без сторонньої допомоги. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. розсипатися — КРИШИ́ТИСЯ (розпадатися на дрібні частинки), РОЗКРИ́ШУВАТИСЯ, РОЗСИПА́ТИСЯ, ДРОБИ́ТИСЯ. — Док.: покриши́тися, розкриши́тися, розси́патися, роздроби́тися. Земля, обламана над шумною водою, Поволі кришиться і сиплеться в глибінь (М. Словник синонімів української мови
  8. розсипатися — РОЗСИ́ПАТИСЯ див. розсипа́тися. РОЗСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. розси́пляться; док. 1. Сиплячись, падати, безладно котитися, розкидатися в різні боки (про предмети або про щось сипке). Схлипнула.. Словник української мови в 11 томах
  9. розсипатися — Розсипатися, -паюся, -єшся сов. в. розсипатися, -плюся, -плешся, гл. 1) Разсыпаться, разсыпаться. Горох розсипався. Волосся розсипалось по плечах. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом. Левиц. Пов. 162. Словник української мови Грінченка