розшивати

Розшива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. розшити, -шию, -єш, гл. Распарывать, распороть. Грин. III. 692. А подивімося ж, що там у торбі? Я розшила. Г. Барв. 255, 256.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшивати — -аю, -аєш, недок., розшити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Розпорювати по шву що-небудь зшите. || спец. Роз'єднувати, розділяти в місцях з'єднань, скріплень. || Знімати солом'яну покрівлю. 2》 Оздоблювати вишивкою; вишивати. 3》 буд. Вирівнювати шви, місця з'єднань, скріплень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розшивати — Розшива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. розшивати — ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док. Словник синонімів української мови
  4. розшивати — РОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що. 1. Розпорювати по шву що-небудь зшите. – А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Ганна Барвінок); // спец. Роз'єднувати, розділяти в місцях з'єднань, скріплень. Словник української мови у 20 томах
  5. розшивати — розшива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. розшивати — РОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Розпорювати по шву що-небудь зшите. — А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Барв., Опов.., 1902, 255); // спец. Роз’єднувати, розділяти в місцях з’єднань, скріплень. Словник української мови в 11 томах