1. Словник синонімів української мови

розшивати

ВИШИВА́ТИ (нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін.), ГАПТУВА́ТИ, ВИГАПТО́ВУВАТИ, РОЗШИВА́ТИ, ШИ́ТИ, МЕРЕ́ЖАТИ, МЕРЕ́ЖИТИ, ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ, ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ (робити ажурну вишивку). — Док.: ви́шити, ви́гаптувати, розши́ти, помере́жати, ви́мережати, помере́жити, ви́мережити, змере́жати, змере́жити. — Дочко моя, сядь у вишневому садочку та вишивай рушники! (І. Нечуй-Левицький); Шевці, підобгавши ноги під себе, ледве помітні з-за купи товару, гаптували капці сріблом та золотом (М. Коцюбинський); Хустиночко мережана, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує (Т. Шевченко); На березі блакитну хустку Шовками розшива дівча (Л. Первомайський); (Принцеса:) Візьміть моє червоне покривало, не день не два його я шовком шила (Леся Українка); А я свому миленькому сорочку мережу (коломийка); Мені треба сорочку вимережити (Ганна Барвінок); Ой засвіти, місяченьку, на межу, на межу, Най я свому миленькому сорочку змережу (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розшивати — розшива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розшивати — -аю, -аєш, недок., розшити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Розпорювати по шву що-небудь зшите. || спец. Роз'єднувати, розділяти в місцях з'єднань, скріплень. || Знімати солом'яну покрівлю. 2》 Оздоблювати вишивкою; вишивати. 3》 буд. Вирівнювати шви, місця з'єднань, скріплень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розшивати — РОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що. 1. Розпорювати по шву що-небудь зшите. – А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Ганна Барвінок); // спец. Роз'єднувати, розділяти в місцях з'єднань, скріплень. Словник української мови у 20 томах
  4. розшивати — Розшива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розшивати — РОЗШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Розпорювати по шву що-небудь зшите. — А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Барв., Опов.., 1902, 255); // спец. Роз’єднувати, розділяти в місцях з’єднань, скріплень. Словник української мови в 11 томах
  6. розшивати — Розшива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. розшити, -шию, -єш, гл. Распарывать, распороть. Грин. III. 692. А подивімося ж, що там у торбі? Я розшила. Г. Барв. 255, 256. Словник української мови Грінченка