розшивка
ВИ́ШИВКА (вишитий на чому-небудь візерунок), РОЗШИ́ВКА, ШИТВО́, ГАПТ, ГАПТУВА́ННЯ, ВИШИВА́ННЯ рідше, ГАФТ зах., ШИ́ТКИ заст., ШИ́ТІНКИ заст., МЕРЕ́ЖКА (ажурний візерунок). Українська вишивка.. захоплює широко простотою та лаконізмом, красою і гармонійністю безлічі неповторних візерунків (з журналу); На Поділлі розшивкою змережують жіночі сорочки на 15-20 см від низу (з науково-популярної літератури); На кептарі не тільки шитво, але й тонкі мідні кільця (Т. Масенко); Ще в сиву давнину народні умільці та цехові ремісники (Львова) робили меблі, карети, гармати, ювелірні прикраси, тканини та коштовні гапти, які знаходили покупців у всьому світі (з журналу); Надшахом несли багатий зонт з пришпиленими до нього китицями, торочками, з шматками золотого гаптування на оксамиті (з науково-популярної літератури); Золотим, срібним і шовковим вишиванням прикрашалися предмети хатнього вжитку — подушки, скатерті, рушники (з науково-популярної літератури); З-під її тонких пальців виходили прозорі фріволеті, майстерні гафти та вишивані барвистими шовками квіти (Н. Кобринська); — Покажіте, будьте ласкаві, ваші шитки, зразки (Ганна Барвінок); Паняночки шитінки шили (Словник Б. Грінченка); — Коли сорочка з мережками, то аж очі бере! (П. Куліш).
Значення в інших словниках
- розшивка — розши́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розшивка — -и, ж. Оздоблення, узорне шитво на чому-небудь; вишивка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розшивка — РОЗШИ́ВКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. розши́ти, розшива́ти. Ні для кого не секрет, що промислові об'єкти в основному не штукатуряться і не облицьовуються, а будуються під розшивку (з газ.). 2. Оздоблення, узорне шитво на чому-небудь; вишивка. Словник української мови у 20 томах
- розшивка — РОЗШИ́ВКА, и, ж. 1. Дія за знач. розши́ти, розшива́ти. Ні для кого не секрет, що промислові об’єкти в основному не штукатуряться і не облицьовуються, а будуються під розшивку (Веч. Київ, 29.III 1967, 3). Словник української мови в 11 томах