рокотати

Значення в інших словниках

1. рокотати — рокота́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. рокотати — див. гриміти; звучати; кричати Словник синонімів Вусика
3. рокотати — -очу, -очеш, рідко рокотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. Рокотати славу кому — прославляти, оспівувати кого-небудь. 2》 Лунати, звучати (про рокітливі звуки). || безос. 3》 Говорити, співати, сміятися низьким, розкотистим голосом. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рокотати — див. грохати, колотити, трахати Словник чужослів Павло Штепа
5. рокотати — РОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, рідше РОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь (М. Стельмах); Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. (М. Словник української мови у 20 томах
6. рокотати — БАСИ́ТИ розм. (говорити, співати, сміятися басом); РОКОТА́ТИ (РОКОТІ́ТИ рідше) (низьким, розкотистим голосом). — Ей ти, носатий, купи у мене зайця! — басив з середини молодий голос (М. Коцюбинський); — Замовч. Словник синонімів української мови
7. рокотати — Рокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рокотати — РОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, рідко РОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 532); Встає народ, гудуть мости, Рокочуть ріки ясноводі!.. Словник української мови в 11 томах