1. Словник української мови Грінченка

руно

Руно, -на

с.

1) Руно. Вас. 198. Од вовка втечи, а руно принеси. Ном. № 10240. Шерсть на тій собаці як руно. Черк. у.

2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. МВ. (О. 1862. І. 74). ум. рунце. Ном. № 10240. руне́нце. Тепер вовниця дорога: як руненце, так копа. Мил. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руно — ру́но 1 іменник середнього роду вовна ру́но 2 іменник середнього роду сходи посівів частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
  2. руно — I -а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. || Вовна, настрижена з однієї вівці. || Овеча шкура з вовною. || перен. Густе, пишне волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руно — Вовна, волосся Словник чужослів Павло Штепа
  4. руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. – А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і – на весь сарай! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. руно — Волосяний покрив овець, зістрижений після повного відростання. Універсальний словник-енциклопедія
  6. руно — ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Словник синонімів української мови
  7. руно — Ру́но, -на, -ну; ру́на, рун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай!... Словник української мови в 11 томах