1. Словник синонімів української мови

руно

ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Вовк стояв, широко розставивши лапи, сіра шерсть на спині ледь-ледь здригалась (Є. Гуцало); Сірко вчепився зубами до шуби і немилосердно вихав на всі боки нещасного ведмедя (І. Нечуй-Левицький); Шевченко бадьоро йшов вперед, милуючись то вершниками, то верблюдами з їх довгою і надзвичайно пухнастою вовною на колінах і грудях (З. Тулуб); Чорні коси одхилились до плечей і гойдались, як густе руно, на повітрі (І. Нечуй-Левицький); М'які, суцільні вруна одне за одним летіли з Варвариних рук на сортувальний стіл (О. Гончар); З овечок вовницю зстригає (Л. Боровиковський); Це був полярний лис. Його ще звуть песцем. Хутро його дуже м'яке, легеньке і тепле (М. Трублаїні); Високоякісні шкурки одержують тільки від повноволосих кролів, з густим пухом (з журналу). — Пор. підше́рстя.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руно — ру́но 1 іменник середнього роду вовна ру́но 2 іменник середнього роду сходи посівів частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
  2. руно — I -а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. || Вовна, настрижена з однієї вівці. || Овеча шкура з вовною. || перен. Густе, пишне волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руно — Вовна, волосся Словник чужослів Павло Штепа
  4. руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. – А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і – на весь сарай! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. руно — Волосяний покрив овець, зістрижений після повного відростання. Універсальний словник-енциклопедія
  6. руно — Ру́но, -на, -ну; ру́на, рун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай!... Словник української мови в 11 томах
  8. руно — Руно, -на с. 1) Руно. Вас. 198. Од вовка втечи, а руно принеси. Ном. № 10240. Шерсть на тій собаці як руно. Черк. у. 2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. МВ. (О. 1862. І. 74). ум. рунце. Ном. № 10240. руне́нце. Словник української мови Грінченка