руно
ру́но
I -а, с.
Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле.
|| Вовна, настрижена з однієї вівці.
|| Овеча шкура з вовною.
|| перен. Густе, пишне волосся.
Золоте руно — а) в давньогрецькій міфології – золота бараняча шкура; б) те, що має найвищу якість, є найціннішим.
II див. руна III.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руно — ру́но 1 іменник середнього роду вовна ру́но 2 іменник середнього роду сходи посівів частіше вживається у множині Орфографічний словник української мови
- руно — Вовна, волосся Словник чужослів Павло Штепа
- руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. – А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і – на весь сарай! (О. Словник української мови у 20 томах
- руно — Волосяний покрив овець, зістрижений після повного відростання. Універсальний словник-енциклопедія
- руно — ШЕРСТЬ (волосяний покрив тварин), ШУ́БА розм.; ВО́ВНА, РУ́НО, ВРУ́НО діал., ВО́ВНИЦЯ діал. (перев. у овець, кіз); ХУ́ТРО (волосяний покрив перев. у хижаків, гризунів); ПУХ (ніжний, м'який — у деяких тварин). Словник синонімів української мови
- руно — Ру́но, -на, -ну; ру́на, рун Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руно — РУ́НО¹, а, с. Густа і довга вовна з овець, яка не розпадається на окремі пасма, а становить одне ціле. — А хіба ж не радується душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай!... Словник української мови в 11 томах
- руно — Руно, -на с. 1) Руно. Вас. 198. Од вовка втечи, а руно принеси. Ном. № 10240. Шерсть на тій собаці як руно. Черк. у. 2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. МВ. (О. 1862. І. 74). ум. рунце. Ном. № 10240. руне́нце. Словник української мови Грінченка