синець

Синець, -нця

м.

1) = синяк 1. Подивись на твоє личко, маєш синців сорок.

2) Рыба. Abramis ballerus. Браун. 26.

3) раст. а) синяк 3. ЗЮЗО. І. 121. б) Centaurea cyanus. Вх. Лем. 464.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синець — сине́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синець — [сиенец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
  3. синець — -нця, ч. 1》 Посиніле місце на тілі, обличчі як слід удару, стусана і т. ін. 2》 Прісноводна риба, різновид ляща. 3》 Те саме, що волошка I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синець — СИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Посиніле місце на тілі, обличчі як слід від удару, стусана і т. ін. Кому пироги й млинці, кому ґулі та синці (прислів'я); Уляна, плачучи, показує сусідці .. синці – гостинці п'яного, сердитого чоловіка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. синець — сине́ць волошка (ст)||блават Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. синець — ВОЛО́ШКА (польова трав'яниста рослина з синіми квітками), СИНЕ́ЦЬ, ЦЕНТА́ВРІЯ, БЛАВА́Т діал., БЛАВА́ТКА діал. Зеленіють жита.. І волошки у полі синіють (В. Сосюра); Ішли плантаціями, житами, рвали мак, блават, співали (К. Гордієнко). Словник синонімів української мови
  7. синець — Сине́ць, -нця́, -нце́ві; синці́, -нці́в = синя́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. синець — СИНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Посиніле місце на тілі, обличчі як слід удару, стусана і т. ін. Кому пироги й млинці, кому гулі та синці (Укр.. присл.., 1955, 285); Уляна, плачучи, показує сусідці.. синці — гостинці п’яного, сердитого чоловіка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах