1. Словник української мови Грінченка

ситний

Ситний, -а, -е

!) = ситий 1. Ті діти були такі голодні і на тую хвилю, як І. Христос прирік, стали дуже ситними. Гн. І. 92.

2) Питательный, сытный. Ситна паша. Ой пийте, ляхи, води калюжі, води-калюжі болотянії, а що пивали на тій Вкраїні меди та вина ситнії. АД. II. 40.

3) = ситий 3. Земля ситна.

4) = ситий 5. Пита ситний худого: а куди ти йдеш. Рудч. Ск. II. 16.

5) Богатый, хлѣбородный. Туда (в Сербів) ситні краї, не так як у нас. Федьк.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситний — си́тний 1 прикметник поживний си́тний 2 прикметник спечений з просіяного борошна ситни́й прикметник настояний на меду або підсолоджений медом рідко Орфографічний словник української мови
  2. ситний — Поживний, тривний, ок. наїдний, (хліб) ІД. ситник Словник синонімів Караванського
  3. ситний — I -а, -е. 1》 Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. || Багатий на їжу, страви і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що ситий 2). || у знач. ім. ситний, -ного, ч. Гладка людина. 3》 Те саме, що ситий 5). II -а, -е. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ситний — 1. наїдний, поживний, заживний, живильний 2. багатий, добробутний, достачний, заможний, маєтний, худібний 3. це просіяний на ситі Словник чужослів Павло Штепа
  5. ситний — СИ́ТНИЙ¹, а, е. 1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м'якиною (Панас Мирний); На придолинку росла конюшина, пирій – ситний корм скотині (К. Словник української мови у 20 томах
  6. ситний — ПОЖИ́ВНИЙ (який містить необхідні для живлення організму речовини; цілком придатний для їжі), ЖИВИ́ЛЬНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм., ЗАЖИ́ВНИЙ діал.; КАЛОРІ́ЙНИЙ (який має достатню кількість калорій); СИ́ТНИ́Й, ТРИ́ВНИ́Й, ТРИВКИ́Й рідше (який добре тамує голод). Словник синонімів української мови
  7. ситний — Си́тни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ситний — СИ́ТНИЙ¹, а, е. 1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м’якиною (Мирний, II, 1954, 110); На придолинку росла конюшина... Словник української мови в 11 томах