ситний

си́тний 1

прикметник

поживний

си́тний 2

прикметник

спечений з просіяного борошна

ситни́й

прикметник

настояний на меду або підсолоджений медом

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситний — Поживний, тривний, ок. наїдний, (хліб) ІД. ситник Словник синонімів Караванського
  2. ситний — I -а, -е. 1》 Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. || Багатий на їжу, страви і т. ін. 2》 рідко. Те саме, що ситий 2). || у знач. ім. ситний, -ного, ч. Гладка людина. 3》 Те саме, що ситий 5). II -а, -е. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ситний — 1. наїдний, поживний, заживний, живильний 2. багатий, добробутний, достачний, заможний, маєтний, худібний 3. це просіяний на ситі Словник чужослів Павло Штепа
  4. ситний — СИ́ТНИЙ¹, а, е. 1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м'якиною (Панас Мирний); На придолинку росла конюшина, пирій – ситний корм скотині (К. Словник української мови у 20 томах
  5. ситний — ПОЖИ́ВНИЙ (який містить необхідні для живлення організму речовини; цілком придатний для їжі), ЖИВИ́ЛЬНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм., ЗАЖИ́ВНИЙ діал.; КАЛОРІ́ЙНИЙ (який має достатню кількість калорій); СИ́ТНИ́Й, ТРИ́ВНИ́Й, ТРИВКИ́Й рідше (який добре тамує голод). Словник синонімів української мови
  6. ситний — Си́тни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ситний — СИ́ТНИЙ¹, а, е. 1. Який, маючи багато поживних речовин, добре насичує (про страви, їжу); тривний. Ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками або м’якиною (Мирний, II, 1954, 110); На придолинку росла конюшина... Словник української мови в 11 томах
  8. ситний — Ситний, -а, -е !) = ситий 1. Ті діти були такі голодні і на тую хвилю, як І. Христос прирік, стали дуже ситними. Гн. І. 92. 2) Питательный, сытный. Ситна паша. Словник української мови Грінченка