скибка

Скиба, -би

ж.

1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990.

2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. ум. ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку. Чуб. III. 389. Розріжеш яблучко і даси по скибочці всім. Г. Барв. 343.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

скибка — ски́бка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ски́бки Орфографічний словник української мови
скибка — (хліба) шматок, (з краю буханця) окраєць, р. байда, партика; скибочка. Словник синонімів Караванського
скибка — див. залишок; частина Словник синонімів Вусика
скибка — -и, ж. 1》 Те саме, що скиба 2). 2》 Те саме, що скиба 1). 3》 Зменш. до скиба. Великий тлумачний словник сучасної мови
скибка — СКИ́БКА, и, ж. 1. Те саме, що ски́ба 2. Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (М. Коцюбинський); Коли караван з'являвся в свято, Шевченко хапав олівці... Словник української мови у 20 томах
скибка — відрі́зана ски́ба (ски́бка) (від хлі́ба). 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Фразеологічний словник української мови
скибка — СКИ́БА (відрізана частка від хлібини, кавуна, дині і т. ін.), СКИ́БКА, СКИБИ́НА розм., ПАРТИ́КА діал.; ОКРА́ЄЦЬ (відрізана частина від краю хлібини). Одрізану скибу до хліба не притулиш (прислів'я); Старий Тишкевич взяв скибку черствого хліба (І. Словник синонімів української мови
скибка — Ски́бка, -бки, -бці; ски́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
скибка — СКИ́БКА, и, ж. 1. Те саме, що ски́ба 2. Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); Коли караван з’являвся в свято, Шевченко хапав олівці... Словник української мови в 11 томах