скибка

СКИ́БКА, и, ж.

1. Те саме, що ски́ба 2.

Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28);

Коли караван з’являвся в свято, Шевченко хапав олівці, ішов з фортеці на цілий день із скибкою хліба і штовхався на міняльному дворі, милуючись соковитими барвами східного одягу (Тулуб, В степу.., 1964, 180);

[Шалімов:] Дайте мені яблука. [Xламушка:] Почекай, я зараз очищу. (Чистить і дає йому скибку) (Коч., II, 1956, 459);

*Образно. Тьмяно червоніла скибка молодого місяця (Шовк., Інженери, 1956, 340);

Високо вгорі пливе золота скибка місяця (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 146).

◊ Відрі́зана ски́бка [від хлі́ба] — те саме, що Відрі́зана ски́ба [від хлі́ба] ( див. ски́ба).

[Xивря:] Тільки оце і дитини осталось, що Любка. Векла вже відрізана скибка від хліба (Укр. поети-романтики.., 1968, 474);

Доньки — одрізані скибки — повиходили заміж, осіли на власнім хазяйстві (Ю. Янов., Мир, 1956, 132).

2. Те саме, що ски́ба 1.

Плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибку чорної пахучої землі (Головко, II, 1957, 23);

Нам вчулося, як шумить отакий плуг, перерізаючи полинь та тирсу і кладучи полицею довгу скибку (Ю. Янов., V, 1959, 127);

Велике щастя — латочка землі!.. Крутиться оден з одним на своїй скибці, а сам ходить чорний, як земля… (Коцюб., II, 1955, 8);

— Революція ж зразу нас із моря темної простоти людьми зробила. Без неї ніхто б нам ані життя, ані скибки землі не дав би (Стельмах, II, 1962, 177).

3. Зменш. до ски́ба.

Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку (Сл. Гр.);

Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, кашка у жменьці, скибка у пазусі, грушки в хвартушку (Тич., І, 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скибка — -и, ж. 1》 Те саме, що скиба 2). 2》 Те саме, що скиба 1). 3》 Зменш. до скиба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скибка — (хліба) шматок, (з краю буханця) окраєць, р. байда, партика; скибочка. Словник синонімів Караванського
  3. скибка — Ски́бка, -бки, -бці; ски́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скибка — див. залишок; частина Словник синонімів Вусика
  5. скибка — Скиба, -би ж. 1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990. 2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. ум. ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Словник української мови Грінченка
  6. скибка — СКИ́БА (відрізана частка від хлібини, кавуна, дині і т. ін.), СКИ́БКА, СКИБИ́НА розм., ПАРТИ́КА діал.; ОКРА́ЄЦЬ (відрізана частина від краю хлібини). Одрізану скибу до хліба не притулиш (прислів'я); Старий Тишкевич взяв скибку черствого хліба (І. Словник синонімів української мови
  7. скибка — відрі́зана ски́ба (ски́бка) (від хлі́ба). 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Фразеологічний словник української мови
  8. скибка — СКИ́БКА, и, ж. 1. Те саме, що ски́ба 2. Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (М. Коцюбинський); Коли караван з'являвся в свято, Шевченко хапав олівці... Словник української мови у 20 томах
  9. скибка — ски́бка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ски́бки Орфографічний словник української мови