1. Словник української мови у 20 томах

скибка

СКИ́БКА, и, ж.

1. Те саме, що ски́ба 2.

Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (М. Коцюбинський);

Коли караван з'являвся в свято, Шевченко хапав олівці, ішов з фортеці на цілий день із скибкою хліба і штовхався на міняльному дворі, милуючись соковитими барвами східного одягу (З. Тулуб);

[Шалімов:] Дайте мені яблука. [Хламушка:] Почекай, я зараз очищу. (Чистить і дає йому скибку) (І. Кочерга);

* Образно. Тьмяно червоніла скибка молодого місяця (Ю. Шовкопляс);

Високо вгорі пливе золота скибка місяця (І. Цюпа).

2. Те саме, що ски́ба 1.

Плуг повзе повз борозну, чересло одбатувало скибку чорної пахучої землі (А. Головко);

Нам вчулося, як шумить отакий плуг, перерізаючи полинь та тирсу і кладучи полицею довгу скибку (Ю. Яновський);

Велике щастя – латочка землі!.. Крутиться оден з одним на своїй скибці, а сам ходить чорний, як земля... (М. Коцюбинський);

– Революція ж зразу нас із моря темної простоти людьми зробила. Без неї ніхто б нам ані життя, ані скибки землі не дав би (М. Стельмах).

3. Зменш. до ски́ба.

Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку (Сл. Б. Грінченка);

Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, кашка у жменьці, скибка у пазусі, грушки в хвартушку (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скибка — ски́бка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ски́бки Орфографічний словник української мови
  2. скибка — (хліба) шматок, (з краю буханця) окраєць, р. байда, партика; скибочка. Словник синонімів Караванського
  3. скибка — див. залишок; частина Словник синонімів Вусика
  4. скибка — -и, ж. 1》 Те саме, що скиба 2). 2》 Те саме, що скиба 1). 3》 Зменш. до скиба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скибка — відрі́зана ски́ба (ски́бка) (від хлі́ба). 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Фразеологічний словник української мови
  6. скибка — СКИ́БА (відрізана частка від хлібини, кавуна, дині і т. ін.), СКИ́БКА, СКИБИ́НА розм., ПАРТИ́КА діал.; ОКРА́ЄЦЬ (відрізана частина від краю хлібини). Одрізану скибу до хліба не притулиш (прислів'я); Старий Тишкевич взяв скибку черствого хліба (І. Словник синонімів української мови
  7. скибка — Ски́бка, -бки, -бці; ски́бки, -бок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скибка — СКИ́БКА, и, ж. 1. Те саме, що ски́ба 2. Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб., І, 1955, 28); Коли караван з’являвся в свято, Шевченко хапав олівці... Словник української мови в 11 томах
  9. скибка — Скиба, -би ж. 1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990. 2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. ум. ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Словник української мови Грінченка