скорбота
Скорбота, -ти
ж. Скорбь, печаль. Лукаш. 66. КС. 1882. Х. 184. Зруйнували Запорожжя та й забрали клейноти; наробили сіромахам превеликої скорботи. н. п. О. 1862. VIII. Іскарай вас, милий Боже, великою да скорботою. Чуб. V. 549.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скорбота — скорбо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скорбота — Скруха, смуток, сум, туга, жаль, журба, р. печаль. Словник синонімів Караванського
- скорбота — див. сум Словник синонімів Вусика
- скорбота — -и, ж. 1》 Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями, печаль, сум; прот. радість. || Прояв такого почуття. У (в) скорботі — охоплений глибокими переживаннями, стражданнями. 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорбота — СКОРБО́ТА, и, ж. 1. Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне радість. – Я, тату, після того так перестраждала, .. така скорбота найшла на мене, що я стояла в церкві як неприкаяна (І. Словник української мови у 20 томах
- скорбота — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
- скорбота — Скорбо́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скорбота — СКОРБО́ТА, и, ж. 1. Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне радість. — Я, тату, після того так перестраждала,.. така скорбота найшла на мене, що я стояла в церкві як неприкаяна (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах