скорбота

скорбо́та

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорбота — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  2. скорбота — Скорбота, -ти ж. Скорбь, печаль. Лукаш. 66. КС. 1882. Х. 184. Зруйнували Запорожжя та й забрали клейноти; наробили сіромахам превеликої скорботи. н. п. О. 1862. VIII. Іскарай вас, милий Боже, великою да скорботою. Чуб. V. 549. Словник української мови Грінченка
  3. скорбота — Скруха, смуток, сум, туга, жаль, журба, р. печаль. Словник синонімів Караванського
  4. скорбота — Скорбо́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скорбота — СКОРБО́ТА, и, ж. 1. Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне радість. — Я, тату, після того так перестраждала,.. така скорбота найшла на мене, що я стояла в церкві як неприкаяна (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. скорбота — див. сум Словник синонімів Вусика
  7. скорбота — СКОРБО́ТА, и, ж. 1. Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне радість. – Я, тату, після того так перестраждала, .. така скорбота найшла на мене, що я стояла в церкві як неприкаяна (І. Словник української мови у 20 томах
  8. скорбота — -и, ж. 1》 Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями, печаль, сум; прот. радість. || Прояв такого почуття. У (в) скорботі — охоплений глибокими переживаннями, стражданнями. 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови