сон

Сон, сна и сну

м.

1) Сомъ. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Мет. 2. То лях, мостивий пан, од сна уставав. ЗОЮР. І. 52. сон не береться. Не снится. Хата біла, постіль мила, і сон не береться. Чуб. V. 2.

2) Сновидѣніе. Одної ночі приснивсь мені сон. МВ. І. Сон мара, Бог віра. Ном. рябо́ї кобили сон росказує. Чепуху городить. Чуб. І. 262.

3) род. со́ну, также: сон-зілля, сон-трава, род. сон-зілля, сон-трави. раст. a) Anemone Pulsatilla L. ЗЮЗО. І. 133. Анн. 35. б) Anemone pratensis L. ЗЮЗО. І. 133. Анн. 35. в) — білий. Anemone sylvestris. ЗЮЗО. І. 175. Щоб на той рік діждати сону топтати. Ном. № 332. Молода сестра сон-траву ірвала. н. п.

4) Сѣмячки подсолнечника.

5) Рыба сомъ. Вх. Пч. II. 21. ум. со́ник, соно́к, со́ненько. Мил. 36. сонько́. Ходи, сонку, в колисочку, приспи нашу дитиночку!... Макс. (1849) 102. Вже ж бо я свого соненька та не відгадаю. Грин. III. 205.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сон — сон 1 іменник чоловічого роду сновидіння сон 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
сон — о. обійми Морфея; (легкий) ДРІМОТА, півсон, флк. сон-дрімота; (ведмедя) сплячка; П. спокій, тиша; (чий) сновиддя, мрія, фантазія, нереальність, казка; ФР. спання. Словник синонімів Караванського
сон — Дрема, дрімка, дрімки, дрімливиці, дрімля, дрімнивиці, дрімниці, забуття, напівдрімота, напівзабуття, напівсон, передрімка, сон-дрімота, сон-сонище, сонливиці, сонливиця, сон-непробуда, сонниці, соннота, соньки (дит. Словник синонімів Вусика
сон — I [сон] сну, м. (ўв'і) с(‘)н'і, мн. сни, с(‘)н'іў (сновидіння) II [сон] сону, м. (ў) сон'і (рослина) Орфоепічний словник української мови
сон — I сну, ч. 1》 Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. || Те саме, що спання. || Те саме, що сплячка 1). || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
сон — (ісп. son) — 1. Загальна назва різних ритміко — мелодичних формул народної музики в країнах Центральної Америки та Карибського басейну. 2. Кубинська пісня, яка поєднує риси іспанського романсу з гострими синкопованими ритмами негритянської музики. Словник-довідник музичних термінів
сон — СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться майже повною втратою свідомості та зниженням реакції на зовнішні подразники. Словник української мови у 20 томах
сон — За сон коня не купиш. З ледарства багатим не станеш. Сон краще лікарства. Сон добре лікує. Сон тому такий солодкий, бо душа наша іде на лоно природи відпочити. Народне пояснення сну. У сні бачив, а наяву прозівав. Втратив нагоду, якої дуже хотів. Приповідки або українсько-народня філософія
сон — (сну) Словник жарґонної лексики української мови
сон — I рослина родини жовтецевих, поширена в горах Європи і Центр. Азії; в Україні 6 видів; квітки фіолетові; стебло й листки вкриті волосками; соснові ліси; 2 види — с. білий і с. вел. — занесені до Червоної книги України. Універсальний словник-енциклопедія
сон — вибива́тися / ви́битися зі сну. Знесилюватися, не маючи можливості виспатися, щоб відпочити. — Пілотку я заховав у кишеню, бо їду й дрімаю... Так і дивись, що загублю... — Вибились люди зі сну... А маршеві кінця не видно (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
сон — МРІ́Я (витвір уяви; думка про щось бажане, приємне тощо), МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ), СОН, МРІ́ЯННЯ, МА́РИ розм., ФАНТА́ЗІЯ, ІЛЮ́ЗІЯ (необґрунтована надія). Мрії передсвітні, Які ви чарівні! (Леся Українка); Сік з дерева... З людського тіла кров... Словник синонімів української мови
сон — Сон, сну (стан) і сна (що приснилось), сно́ві, у сні, сне! сни, снів сон, со́ну, со́нові (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сон — СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. Словник української мови в 11 томах