сон

СОН¹, сну, ч.

1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться майже повною втратою свідомості та зниженням реакції на зовнішні подразники.

Сон – це внутрішнє гальмування, що виникає в корі великих півкуль головного мозку і є активним нервовим процесом, який захищає нервові клітини від перенавантаження (з наук.-попул. літ.);

При світлі воскової свічки .. вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон (М. Коцюбинський);

Шура, здригаючись, спала тривожним сном (О. Гончар);

– Поспи, дочко, сон усі хвороби лікує... (М. Зарудний);

* Образно. Сон, влетівши до хати, бере Харитю під своє крило (М. Коцюбинський);

// Те саме, що спання́.

Мати, вся ще у білім, схилялась над ним припухлим од сну лицем (М. Коцюбинський);

Влаштовуватись делегатам на сон довелося в темряві (О. Гончар);

// Те саме, що спля́чка 1.

Зимовий сон ведмедя;

// спец. Стан рослини, при якому проходить зміна в положенні листя або пелюсток квітки під впливом зміни освітлення і температури.

Сон рослин;

Сон квітів;

// перен. Стан повного спокою, тиша в природі (звичайно вночі); зимове заціпеніння природи.

Уночі не спимо всі, а вулиця, село у сні, і всюди тихо (Марко Вовчок);

Настала ніч, хороша літня українська ніч, коли вітрець замирає, спека спада, холодок та сон сповиває землю (Панас Мирний);

Зимовий сон дерев.

2. Те, що сниться; сновидіння.

Отакий-то на чужині Сон мені приснився! Ніби знову я на волю, На світ народився (Т. Шевченко);

– А раз приснилось, – признався далі Павло, .. – начебто я особисто звільнив увесь світ від ярма капіталізму. – Ніхто не посміхнувся, почувши сон Павла (О. Довженко);

Батька свого Данько пам'ятає мало, але часто бачить його в снах (О. Гончар);

* У порівн. Час летів, немов на крилах, І, мов сон, життя минало (Леся Українка);

Хмарка пливе кучерява, тихо, як сон, розтає (В. Сосюра);

// перен. Про щось ілюзорне, примарне, оманливе; протилежне дійсність.

Хвилі гойдають Рустема... скачуть, як в танці, зорі ростуть, зникають... так чудно, так дивно... Чи сон – чи дійсність? (М. Коцюбинський);

У неї ласкаве волосся і свіжі й радісні вуста... Немов під нога квіти стеле і очі п'є йому до дна... Вона – не сон, вона Ягелла – дочка магната Рудзяна (В. Сосюра).

3. перен. Те, про що мріє людина; мрія.

Тінь і слід – і дружба, і кохання, І вигнання, й пориви, і сни? Та невже було це дожидання Зовсім неможливої весни? (М. Рильський).

4. перен. Про бездіяльний пасивний стан існування когось, чогось.

Сон душі;

Сон провінційного міста;

// Про стан людини, яка занурена у свої думки, переживання; не бачити, не помічати навколишнього світу.

Стояти, як у сні.

(1) Зі (зо) сну – тільки що прокинувшись або не зовсім прокинувшись; спросоння.

Кайдашиха знову зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось (І. Нечуй-Левицький);

Жінка спустила з постелі ноги, .. і смачно, трохи хрипло зо сну, оповідала, що їй снилось (М. Коцюбинський);

– Чого ви мене так пізно збудили? – запитав він хрипким зі сну голосом (Григорій Тютюнник);

Колиса́ти (колиха́ти, лю́ляти і т. ін.) до сну див. колиса́ти;

На сон знемага́ти див. знемага́ти;

Оберіга́ти сон (спо́кій) див. оберіга́ти;

Пробу́джуватися (прокида́тися) / пробуди́тися (проки́нутися) від (од, зі) сну див. пробу́джуватися;

Сном знемогти́ся див. знемага́тися;

Сон хиля́є див. хиля́ти;

Спа́ти (засипа́ти, засина́ти) сном пра́ведним (пра́ведника, пра́ведників, пра́ведних) див. спа́ти;

Співа́ти до сну див. співа́ти;

Уга́ювати / уга́яти сон див. уга́ювати.

◇ Вганя́ти в сон див. вганя́ти¹;

Вибива́тися / ви́битися зі сну див. вибива́тися;

Відганя́ти (проганя́ти, розганя́ти і т. ін.) / відігна́ти (прогна́ти, розігна́ти і т. ін.) сон (дрімо́ту) див. відганя́ти;

Відійти́ (піти́) / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон) див. відхо́дити;

(2) Золоти́й сон:

а) приємне сновидіння, що дає відчуття щастя, насолоди.

Заснувша, Софія потопала у золотих снах (Леся Українка);

Невже вона справді з години на годину може бути тут? Іноді Чернишеві це здавалось малоймовірним, як виблиск золотого сну (О. Гончар);

б) мрія про щастя, радість.

В самоті, гризоті Давні сни золоті Розійшлись, .. Наче дим по лугах (І. Франко).

(3) Крізь (че́рез) сон – перебуваючи у напівсні, не зовсім усвідомлювати дійсність.

Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (М. Стельмах);

Ото раз вночі .. чую я через сон, щось затупотіло під хатою, неначе приїхало на коні (І. Нечуй-Левицький);

(4) Пе́рший сон – час безпосередньо після засинання.

Устав туман .. І холодком прогнав мій перший сон (М. Зеров);

(5) Приє́мних снів! – побажання доброго відпочинку тому, хто збирається спати; добраніч.

Він накинув наопашки кожушок, начепив на голову кубанку і вийшов з хати .. – Приємних снів! .. – крикнув, закриваючи двері (Григорій Тютюнник);

(6) Присни́вся сон кому – хтось побачив якісь сновидіння.

Одної ночі приснивсь мені сон: стою я в зеленому житі, вище пояса; навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє (Марко Вовчок);

Який мені на сю ніч сон дивний приснився!.. (І. Франко);

(7) Соло́дкий сон – спокійний, глибокий, безтурботний сон.

Михайло спав солодким сном коло самої хижки (Марко Вовчок);

Який солодкий сон, Тамара ніяк не очуняє (А. Хижняк);

(8) Сон знемага́є / знемі́г кого – хто-небудь засинає.

Андрія все більше знемагав сон (О. Гуреїв);

(9) Сон не пристає́ / не пристава́в до кого – кому-небудь не спиться (не спалося).

Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Яків Баш);

(10) Сон не приступа́є до кого – комусь не спиться.

Тікає сон од очей безталанних, не приступає ж і до щасливих (І. Нечуй-Левицький);

(11) Сон [не] узя́в кого – хтось (не) заснув.

Ще до світу махнув старий у нову дорогу; десь його й сон не взяв (П. Куліш);

(12) Сон розмага́є – сон бере, знемагає.

Сон головку розмагає (П. Чубинський);

(13) Уві́ (вві) сні – під час спання.

Раптом дівчина, стріпнувшись, починає голосно говорити уві сні (О. Гончар);

(14) Чутли́вий (чу́йний, чу́тний) сон – неглибокий, сторожкий сон.

Настя вже задрімала, вже й заснула легким чутним сном, а їй все здавалось, що вона не спить (І. Нечуй-Левицький).

△ (15) Во́вчий сон – лікарська рослина родини жовтцевих з великими ліловими квітками;

(16) Летаргі́йний сон – те саме, що летаргі́я 1.

* Образно. Моє серце солодко тьохнуло бо прокинулася з летаргійного сну моя спляча красуня (В. Шкляр);

Із летаргійного сну національної безпам'яті пробудила нас мова... (з публіц. літ.).

◇ (17) Богати́рський сон – дуже міцний, глибокий сон.

Захропівши, Нухим подався благодаті богатирського сну (Г. Колісник);

Мій приятель заснув богатирським сном (О. Донченко);

Ліворуч од мене – Байрачний. Він, розкинувши руки, спить щасливим богатирським сном (Є. Доломан);

І в сні не ба́чити див. ба́чити;

І [в сні] не сни́ться / не присни́ться див. сни́тися;

І [уві́ (у) сні] не присни́ться (не присни́лось) див. присни́тися;

(18) Кам'яни́й (камі́нний) сон – дуже міцний сон.

Старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном (Ірина Вільде);

На ранок, як співали треті півні, Зникав той “перелесник”, а дівчина Уквітчана, убрана засипала Камінним сном (Леся Українка);

(19) Кло́нить в сон (д) див. хили́ти;

(20) Мертве́цький сон – міцний, непробудний сон.

Лушня надвечір знемігся та, завалившись на солому в стодолі, захріп мертвецьким сном (Панас Мирний);

* Образно. Постелила [берізка] свій лист кругом себе по землі, а сама заціпеніла на довгий мертвецький сон зимовий (Л. Мартович);

(21) Ме́ртвий сон – міцний, непробудний сон.

Упоравшись, уже геть пізно лягла вона спати і заснула зараз же мертвим сном (Панас Мирний);

На Рудиковій вулиці – тиша, мертва тиша; .. все навкруги спить мертвим сном... (Г. Косинка);

Мо́рить на сон див. мори́ти;

(22) На сон гряду́щий, книжн. – перед тим, як лягати спати, заснути.

– Ще не начиталася, – настрожила від печі мати на Вустю. – Щовечора, замість молитви, на сон грядущий: ... Піди ночви внеси! (О. Гончар);

[Софія : ] Благословіть на сон грядущий... (І. Микитенко);

Не зна́ючи [ні] сну й [ні] відпочи́нку див. зна́ти;

Нена́че (мов, немо́в і т. ін.) від (од, зі) сну проки́нутися (пробуди́тися і т. ін.) див. прокида́тися;

(23) [Ні (і)] сном ні (і) ду́хом, зі сл. не знати, не відати і т. ін. – зовсім.

Її ніхто не зможе впевнити, що я в переселенні її квартирантів ні сном ні духом не винувата (Леся Українка);

– Лобода ні сном ні духом не відає про той злощасний лист (Іван Ле);

– Гляди ж мені, сотничихо, щоб про моє кохання та женихання ні сном ні духом не дознавсь через тебе ніхто в Лубнах (І. Нечуй-Левицький);

– А для чого, Насте, ви й досі ховаєте зброю? – суворішає голос Мірошниченка. – Свят-свят! Яку зброю? І сном і духом про неї не відаємо! (М. Стельмах);

Халяви – мов у воду впали. Сердитий, як вогонь, Кирило напав на домашніх. Божилися, клялися, що сном і духом нічого не знають (А. Іщук);

Перебива́ти / переби́ти сон див. перебива́ти;

Потягло́ (потягну́ло, похили́ло і т. ін.) на сон (до сну) див. потягну́ти;

Почи́ти одві́чним сном див. почива́ти;

Проганя́ти / прогна́ти сон див. проганя́ти;

Розганя́ти / розігна́ти сон див. розганя́ти;

Розрива́ти / розірва́ти сон див. розрива́ти¹;

(24) Свинце́вий сон – міцний сон змученої людини.

Я похилився на стіл і задрімав свинцевим сном (І. Микитенко);

(25) Смерте́льний (сме́ртний) сон – смерть;

(26) Сном пра́ведника (пра́ведників, пра́ведних і т. ін.), зі сл. спа́ти. – спокійно, міцно, безтурботно.

– Значить, сном праведника спали? І не сподівалися на отаких дорогих гостей? – в очах пристава тремтить насмішка (М. Стельмах);

Со́нне ца́рство <�Ца́рство сну> див. ца́рство;

(27) Сон тіка́є (зліта́є) / уті́к (злеті́в) [з оче́й] у кого – не може заснути хто-небудь.

Тарас Григорович усе думав, думав про минуле, і сон тікав від нього (З. Тулуб);

Нимидора не спала: сон десь далеко утік од неї (І. Нечуй-Левицький);

Сизий серпанок зоряної ночі покрив сушу й море .. У таку ніч сон злітав з очей, а мрії полонили розум і серце (Л. Дмитерко);

Сон тікав з очей. Навпаки, свіжість і запашність ночі бадьорила нерви (Ю. Смолич);

(28) Сон хи́лить (кло́нить, змо́рює і т. ін.) / змори́в (зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого – хто-небудь починає, хоче спати, засинає від перевтоми.

Мене мов сон хилить, та будять мене – хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок);

Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка);

Стоїть Ягнич і невідривне [невідривно] дивиться, як малят поволі зморює, сповиває сон (О. Гончар);

Бумблякевич знову ліг до ліжка і відчув, що його починає зморювати сон (Ю. Винничук);

Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко);

Нема й краю його казкам. – Уже яка я до них охоча, – додала наймичка, – та й мене сон зморить, не дослухаю, поки змовкне (Ганна Барвінок);

– А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник);

Знову зостався Петрусь сам; знову сльози, молитви, .. аж поки не зборов його сон (Панас Мирний);

(29) Сон наляга́є і т. ін. / налі́г (найшо́в і т. ін.) на кого; Сон прихо́дить / прийшо́в до кого – хочеться спати кому-небудь.

Вже на мене сон налягає, а його нема (І. Нечуй-Левицький);

І от на Уляну найшов сон (О. Довженко);

Тільки й відпочивав [Данило] уві сні. Але й сон приходив ненадовго (А. Хижняк);

(30) Сон наяву́ – що-небудь незвичайне.

* У порівн. Перед очима [Ганни], наче сон наяву, зовсім несподівано випливла широка піщана вулиця села (В. Козаченко);

(31) Сон не бере́ / не взяв кого і без дод. – кому-небудь не спиться.

“І спати хочеться, а і чогось мене сон не бере”, – подумав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Вже панотцевого коня й немає: ще до світу махнув старий у нову дорогу: десь його й сон не взяв (П. Куліш);

(32) Сон не йде на о́чі (в го́лову) кому і без дод. – хто-небудь не може заснути.

Покірно лягаю. Але сон уже не йде на очі (Ю. Збанацький);

Син лежить на лаві. Сон не йде йому в голову (Панас Мирний);

(33) Сон рябо́ї (рідко вороно́ї) коби́ли – нісенітниця, безглуздя, дурниця.

– Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський);

А спозаранку почав [Гаманюк] стукати в двері і вимагати, щоб його негайно повели до слідчого. Вартовий пожартував: – Розкажеш сон рябої кобили? (М. Ю. Тарновський);

– А чому вона синаша свого в чабани не посилає?.. – А тому, що в нього нахил до радіотехніки. Здібності, ви це розумієте? – Сон рябої кобили все це, – каже він (О. Гончар);

Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (прислів'я);

– Справедливий устрій общини – це ваша фантазія! – вигукнув молодогромадівець. – Рябої кобили сон! – додав другий (Ф. Бурлака);

Та це різдвяний сон вороної кобили (з народної творчості);

(34) Сон у ру́ку – те, що наснилося, збудеться.

Кума зичливо всміхалася і замріяно говорила: – Це ж сон ваш, серце Наталю, дивний отой сон .. Кажу вам щиро .. Олекса буде паном у московській столиці.. – Може, і справді сон в руку, – якось мляво мовила Розумиха: клопоти сьогодніші дуже втомили її (М. Лазорський);

Спа́ти і [в сні] ба́чити див. спа́ти;

Спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (дові́ку, ві́чним (вікові́чним) сном) див. спочива́ти;

(35) Тверди́й (рідко товсти́й, товсте́нький) сон – міцний, непробудний сон.

Коли ж тепер забула [Варвара] про зневагу, то заснула .. таким твердим сном, що хоч гармати коти, то не добудишся (Л. Мартович);

Голодуха не відповів. Очі йому склепилася, він упав з коня і заснув твердим сном (О. Довженко);

Скільки-то разів, як гасили світло і хазяїн з хазяйкою спокійненько засипали й товстим сном спали, потомленому, побитому наймиту малому снилося, що усі ті птиці рябопері зірвалися з стін (Марко Вовчок);

(36) Тонки́й (тоне́нький) сон – неміцний, тривожний сон.

Швидко й світло згасло; поснули панни тонким, чуйним сном (І. Нечуй-Левицький);

Лежить [Даринка] і чує крізь тоненький сон, як недалеко біля неї Ласка щипає траву (І. Вирган);

Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на сон (до сну) див. тягти́;

Уда́рило в сон див. ударя́ти;

У ру́ку сон див. рука́;

(37) Хи́лить до сну (д) див. хили́ти;

Хи́лить (кло́нить) на (в) сон (до сну) див. хили́ти;

(38) Як (мов, ні́би і т. ін.) у сні, зі сл. іти, ходити, жити і т. ін.:

а) не усвідомлюючи, підсвідомо.

Я по Сумській іду, в провулок ліворуч, немов у сні, звертаю (В. Сосюра);

б) у стані, близькому до непритомності.

Знесилившись від втрати крові, він ішов наче в сні, ледве переставляючи ноги (Л. Первомайський).

СОН², со́ну, ч.

Лікарська рослина родини жовтцевих з великими фіолетовими квітками.

Два види – сон білий і сон великий – рідкісні, що потребують охорони (з наук.-попул. літ.);

Всі дівчата .. почали чіпляти на пагінці хто букетик фіалок, хто дзвоники сону, хто барвистої заполочі чи й паперову квітку (Ю. Смолич);

Волохатий сон.

(1) Чутки́й сон – те саме, що Чутли́вий (чу́йний, чу́тний) сон (див. сон¹).

Дідусь Юхим ще не злазив з печі. Цілісіньку ніч пробухикав, по хаті все снував – ломило старечі кості, гнало від діда сон. Тільки на світанку угрівся трохи на теплій черені, заснув чутким старечим сном (Ю. Збанацький);

Погасивши світло, Микола швидко заснув чутким сном, крізь який просочувався шум ріки і смерек (М. Стельмах).