1. Приповідки або українсько-народня філософія

сон

За сон коня не купиш.

З ледарства багатим не станеш.

Сон краще лікарства.

Сон добре лікує.

Сон тому такий солодкий, бо душа наша іде на лоно природи відпочити.

Народне пояснення сну.

У сні бачив, а наяву прозівав.

Втратив нагоду, якої дуже хотів.

Що за сон, як у головах шапка.

Не можна спокійно жити, коли є біда.

Кому на сон, тому і на здоровля.

Сон скріплює здоровля.

Перший сон найсолодший.

Перший сон треває найдовше.

Пригадую собі гей крізь сон.

Не пригадую собі докладно, але якби у сні бачив.

Сон його зморив.

Не міг довше всидіти, бо спати хотів.

Сон мара — Бог віра.

У сні багато такого сниться, що ніколи не буває. Не вір снам, а Богу.

Сон мене не береться.

Не можу спати.

Що на яву бредеться, то і в сні верзеться.

У сні часами повторюються події, які ми пережили.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сон — сон 1 іменник чоловічого роду сновидіння сон 2 іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. сон — о. обійми Морфея; (легкий) ДРІМОТА, півсон, флк. сон-дрімота; (ведмедя) сплячка; П. спокій, тиша; (чий) сновиддя, мрія, фантазія, нереальність, казка; ФР. спання. Словник синонімів Караванського
  3. сон — Дрема, дрімка, дрімки, дрімливиці, дрімля, дрімнивиці, дрімниці, забуття, напівдрімота, напівзабуття, напівсон, передрімка, сон-дрімота, сон-сонище, сонливиці, сонливиця, сон-непробуда, сонниці, соннота, соньки (дит. Словник синонімів Вусика
  4. сон — I [сон] сну, м. (ўв'і) с(‘)н'і, мн. сни, с(‘)н'іў (сновидіння) II [сон] сону, м. (ў) сон'і (рослина) Орфоепічний словник української мови
  5. сон — I сну, ч. 1》 Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. || Те саме, що спання. || Те саме, що сплячка 1). || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сон — (ісп. son) — 1. Загальна назва різних ритміко — мелодичних формул народної музики в країнах Центральної Америки та Карибського басейну. 2. Кубинська пісня, яка поєднує риси іспанського романсу з гострими синкопованими ритмами негритянської музики. Словник-довідник музичних термінів
  7. сон — СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться майже повною втратою свідомості та зниженням реакції на зовнішні подразники. Словник української мови у 20 томах
  8. сон — (сну) Словник жарґонної лексики української мови
  9. сон — I рослина родини жовтецевих, поширена в горах Європи і Центр. Азії; в Україні 6 видів; квітки фіолетові; стебло й листки вкриті волосками; соснові ліси; 2 види — с. білий і с. вел. — занесені до Червоної книги України. Універсальний словник-енциклопедія
  10. сон — вибива́тися / ви́битися зі сну. Знесилюватися, не маючи можливості виспатися, щоб відпочити. — Пілотку я заховав у кишеню, бо їду й дрімаю... Так і дивись, що загублю... — Вибились люди зі сну... А маршеві кінця не видно (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  11. сон — МРІ́Я (витвір уяви; думка про щось бажане, приємне тощо), МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ), СОН, МРІ́ЯННЯ, МА́РИ розм., ФАНТА́ЗІЯ, ІЛЮ́ЗІЯ (необґрунтована надія). Мрії передсвітні, Які ви чарівні! (Леся Українка); Сік з дерева... З людського тіла кров... Словник синонімів української мови
  12. сон — Сон, сну (стан) і сна (що приснилось), сно́ві, у сні, сне! сни, снів сон, со́ну, со́нові (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. сон — СОН¹, сну, ч. 1. Фізіологічний стан спокою організму людини і тварини, що настає періодично і супроводиться повною або частковою втратою свідомості й ослабленням ряду фізіологічних процесів. Словник української мови в 11 томах
  14. сон — Сон, сна и сну м. 1) Сомъ. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Мет. 2. То лях, мостивий пан, од сна уставав. ЗОЮР. І. 52. сон не береться. Не снится. Хата біла, постіль мила, і сон не береться. Чуб. V. 2. 2) Сновидѣніе. Словник української мови Грінченка