стик

Значення в інших словниках

1. стик — стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. стик — СТИК, у, ч. 1. Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Грицько Григоренко); Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках – синькою (С. Словник української мови у 20 томах
3. стик — -у, ч. 1》 Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. || Лінія зіткнення, межа між чим-небудь. 2》 спец. Те саме, що стикування. 3》 перен. Зв'язок, взаємодія чого-небудь. На стику чого — у момент, в період закінчення чого-небудь одного і початку іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стик — СТИК, у, ч. 1. Місце з’єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Григ., Вибр., 1959, 371); Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках — синькою (Чорн. Словник української мови в 11 томах