1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стик

-у, ч.

1》 Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь.

|| Лінія зіткнення, межа між чим-небудь.

2》 спец. Те саме, що стикування.

3》 перен. Зв'язок, взаємодія чого-небудь.

На стику чого — у момент, в період закінчення чого-небудь одного і початку іншого.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стик — стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стик — СТИК, у, ч. 1. Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Грицько Григоренко); Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках – синькою (С. Словник української мови у 20 томах
  3. стик — СТИК, у, ч. 1. Місце з’єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Григ., Вибр., 1959, 371); Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках — синькою (Чорн. Словник української мови в 11 томах
  4. стик — Стик, -ка м. = істик. Гол. Н. 562. Словник української мови Грінченка