стик

СТИК, у, ч.

1. Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь.

Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Грицько Григоренко);

Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках – синькою (С. Чорнобривець);

Найвідповідальніша робота при прокладанні трубопроводу – електрозварювання стиків (з наук.-попул. літ.);

// Лінія зіткнення, межа між чим-небудь.

Київ та його околиці розміщені на стику двох вельми різнорідних за своєю природою тектонічних утворень – Українського щита і Дніпровсько-Донецької западини (з наук.-попул. літ.);

Знаючи давню німецьку тактику рватися в стик наших армій, командування зміцнило цей стик ударними резервами військових моряків (В. Кучер);

* Образно. З історії науки відомо: видатні відкриття відбуваються часто на стиках кількох наук (із журн.);

На стику двох змін багатолюдно в просторому корпусі паровозного депо (з наук.-попул. літ.).

2. спец. Те саме, що стикува́ння.

Однією з головних умов успішного спаювання є щільний стик паяного твердого тіла і рідкого припою (з наук.-попул. літ.).

△ (1) У (в) стик – з'єднуючи кінці.

Щоб зварити .. дві залізничні рейки у стик, необхідно .. спалити два-три кілограми сталі (з газ.);

(2) Холо́дний стик – наявність слідів потоків розплаву в місті їх з'єднання у виробі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

стик

Значення в інших словниках