1. Словник української мови в 11 томах

стик

СТИК, у, ч.

1. Місце з’єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь.

Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Григ., Вибр., 1959, 371);

Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках — синькою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 144);

Найвідповідальніша робота при прокладанні трубопроводу — електрозварювання стиків (Наука.., 7, 1964, 25);

// Лінія зіткнення, межа між чим-небудь.

Київ та його околиці розміщені на стику двох вельми різнорідних за своєю природою тектонічних утворень — Українського щита і Дніпровсько-Донецької западини (Знання.., 12, 1971, 18);

Знаючи давню німецьку тактику рватися в стик наших армій, командування зміцнило цей стик ударними резервами військових моряків (Кучер, Голод, 1961, 66);

*Образно. З історії науки відомо: видатні відкриття відбуваються часто на стиках кількох наук (Вітч., 2, 1967, 152);

На стику двох змін багатолюдно в просторому корпусі паровозного депо (Наука.., 4, 1970, 54).

2. спец. Те саме, що стикува́ння.

Однією з головних умов успішного спаювання є щільний стик паяного твердого тіла і рідкого припою (Знання.., 2, 1966, 30).

∆ У (в) стик — з’єднуючи кінці.

Щоб зварити.. дві залізничні рейки у стик, необхідно.. спалити два-три кілограми сталі (Веч. Київ, 1.ІІІ 1967, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стик — стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стик — СТИК, у, ч. 1. Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. Потяг, помалу колихаючись і рівномірно стукаючи на стиках, почав одходити (Грицько Григоренко); Зовні вона червоною глиною помазала деревини, а на стиках – синькою (С. Словник української мови у 20 томах
  3. стик — -у, ч. 1》 Місце з'єднання, зіткнення двох кінців, країв чого-небудь. || Лінія зіткнення, межа між чим-небудь. 2》 спец. Те саме, що стикування. 3》 перен. Зв'язок, взаємодія чого-небудь. На стику чого — у момент, в період закінчення чого-небудь одного і початку іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стик — Стик, -ка м. = істик. Гол. Н. 562. Словник української мови Грінченка