1. Словник української мови Грінченка

табунець

Табун, -на

м.

1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589.

2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. ум. табунець, табунчик. Засоромивсь осміяний, горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табунець — табуне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. табунець — ТАБУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до табу́н. Никали невеличкі табунці молодих турів (П. Загребельний); Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (М. Рильський); А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. табунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до табун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. табунець — ТАБУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до табу́н. Никали невеличкі табунці молодих турів (Загреб., Диво, 1968. 61); Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп’ят!... Словник української мови в 11 томах