тиждень

Значення в інших словниках

1. тиждень — ти́ждень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. тиждень — [тиждеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (на) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
3. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч. 1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. – А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? – Давненько .. На одному тижні й померли (Марко Вовчок); – Напрацюєшся цілий тиждень – в неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Словник української мови у 20 томах
4. тиждень — -жня, ч. 1》 Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. || Одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням; семиденний строк. || чого, який. Семиденний строк, призначений для проведення якоїсь громадської роботи, кампанії. Тиждень книжки. 2》 у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тиждень — 7-денний відрізок часу, пов'язаний, очевидно, з фазами Місяця; користувалися у Вавилоні у II тис. до н.е., запроваджений у Римі (321 н.е.), прийнятий у середньовічному церковному календарі. Універсальний словник-енциклопедія
6. тиждень — без ти́жня день, жарт. Дуже малий, короткий термін. — Без тижня день живемо, а він уже із бродячим каторжанином зв’язався (Григорій Тютюнник). (по) сім неді́ль на ти́ждень справля́ти (ма́ти). Нічого не робити, уникати праці. Фразеологічний словник української мови
7. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ (сім днів), НЕДІ́ЛЯ розм., СЕДМИ́ЦЯ заст. Кожного тижня правили службу в неділю — у неділю вмирав тиждень і народжувався другий (М. Хвильовий); Тільки неділь через п'ять, після довгої слабості, опам'ятався Андрійко (М. Словник синонімів української мови
8. тиждень — Ти́ждень, ти́жня, -жневі, на ти́жні; ти́жні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч. 1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. — А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? — Давненько.. На одному тижні й померли (Вовчок, І, 1955, 8); — Напрацюєшся цілий тиждень — в неділю хочеться одпочити... Словник української мови в 11 томах