тиждень
ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч.
1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно.
— А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? — Давненько.. На одному тижні й померли (Вовчок, І, 1955, 8);
— Напрацюєшся цілий тиждень — в неділю хочеться одпочити, розвеселитися… (Коцюб., І, 1955, 451);
— Краще я вас на тому тижні виряджу на Запорожжя. От де наука! От де школа! (Довж., І, 1958, 218);
// Одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням; семиденний строк.
Їдеш на один день, а хліба бери на тиждень (Номис, 1864, № 9929);
Вже більш як тиждень почалися заняття в школі (Сміл., Сашко, 1954, 286);
// чого, який. Семиденний строк, призначений для проведення якоїсь громадської роботи, кампанії.
Я не один про щастя марив, коли пішов під гул стихій у світлі лави комунарів в партійний тиждень бойовий (Сос., II, 1958, 431);
Ухвалили затим Пропозицію Каті, Щоб негайно районом усім Тиждень саду почати (Криж., Срібне весілля, 1957, 304);
Тиждень книжки.
Бі́лий ти́ждень — те саме, що Страсни́й ти́ждень ( див. страсни́й); Велико́дній ти́ждень див. велико́дній;
Ве́рбний ти́ждень див. ве́рбний;
3 ти́ждень — близько семи днів.
— Уже з тиждень, як росту я [русалка]. З сестрами гуляю Опівночі. Та з будинку Батька виглядаю (Шевч., І, 1963, 358);
Батько вже з тиждень як косить у поміщика сіно (Багмут, Опов., 1959, 10);
Робо́чий ти́ждень див. робо́чий;
Страсни́й ти́ждень див. страсни́й.
◊ Без ро́ку ти́ждень див. рік;
Без ти́жня день — дуже короткий, малий строк.
— Без тижня день живемо, а він уже з бродячим каторжанином зв’язався (Тют., Вир, 1964, 270);
Погуби́ти ти́жні див. погубля́ти;
Сім неді́ль (вихідни́х) на ти́ждень справля́ти (ма́ти і т. ін.) — нічого не робити; байдикувати.
— Там, у городі, розкіш їм, воля, страху немає… От воно і звикне без діла сидіти, по сім неділь на тиждень справляти! (Мирний, III, 1954, 72);
Сім п’я́тниць на ти́ждень див. пя́тниця.
2. у знач. присл. ти́жнями. Протягом тривалого часу, що в кілька разів перевищує семиденний строк.
Канцелярська робота.. була такою неприємною і нудною, що я не виходив з будинку посольства тижнями (Довж., І, 1958, 18);
В деяких місцях Сибіру або в тайзі Північної Америки можна тижнями ходити по лісових нетрях і не зустріти людину (Фіз. геогр., 5, 1956, 130).
Значення в інших словниках
- тиждень — ти́ждень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тиждень — [тиждеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (на) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
- тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч. 1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. – А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? – Давненько .. На одному тижні й померли (Марко Вовчок); – Напрацюєшся цілий тиждень – в неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Словник української мови у 20 томах
- тиждень — -жня, ч. 1》 Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. || Одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням; семиденний строк. || чого, який. Семиденний строк, призначений для проведення якоїсь громадської роботи, кампанії. Тиждень книжки. 2》 у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тиждень — 7-денний відрізок часу, пов'язаний, очевидно, з фазами Місяця; користувалися у Вавилоні у II тис. до н.е., запроваджений у Римі (321 н.е.), прийнятий у середньовічному церковному календарі. Універсальний словник-енциклопедія
- тиждень — без ти́жня день, жарт. Дуже малий, короткий термін. — Без тижня день живемо, а він уже із бродячим каторжанином зв’язався (Григорій Тютюнник). (по) сім неді́ль на ти́ждень справля́ти (ма́ти). Нічого не робити, уникати праці. Фразеологічний словник української мови
- тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ (сім днів), НЕДІ́ЛЯ розм., СЕДМИ́ЦЯ заст. Кожного тижня правили службу в неділю — у неділю вмирав тиждень і народжувався другий (М. Хвильовий); Тільки неділь через п'ять, після довгої слабості, опам'ятався Андрійко (М. Словник синонімів української мови
- тиждень — Ти́ждень, ти́жня, -жневі, на ти́жні; ти́жні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тиждень — Тиждень, -жня м. Недѣля, седмица. Верба б'є, не я б'ю, за тиждень великдень. Ном. вербний тиждень. Вербная недѣля. білий — Страстная недѣля. Сим. 205. ум. ти́жник. Словник української мови Грінченка