1. Фразеологічний словник української мови

тиждень

без ти́жня день, жарт. Дуже малий, короткий термін. — Без тижня день живемо, а він уже із бродячим каторжанином зв’язався (Григорій Тютюнник).

(по) сім неді́ль на ти́ждень справля́ти (ма́ти). Нічого не робити, уникати праці. — Там, у го́роді (місті), розкіш їм, воля, страху немає… От воно і звикне без діла сидіти, по сім неділь на тиждень справляти! (Панас Мирний).

сім п’я́тниць (неді́ль) на ти́ждень у кого. Хто-небудь дуже часто і легко змінює свої рішення, наміри, настрій і т. ін. — Того дядька Панаса всі знають, бо в нього сім п’ятниць на тиждень, і він жне там, де не сіє (Є. Гуцало); (Марта:) У вас, тату, сім п’ятниць на тиждень: то хвалите Артема, то гудите (М. Зарудний). на ти́ждень сім п’я́тниць. — В нього почали боліти зуби та стало судомить у ногах. Та й на вдачу він легковажний — в його було на тиждень сім п’ятниць (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, на́че і т. ін.) три дні (ти́ждень) (хлі́ба) не їв. 1. Дуже повільно, мляво. Чвала, як три дні не їв (Укр.. присл..); — Працює ця наволоч, наче не їли тиждень! — промовив раптом оберст, рукою кинувши на яр (П. Автомонов). 2. Тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (М. Номис).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тиждень — ти́ждень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тиждень — [тиждеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (на) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
  3. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч. 1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. – А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? – Давненько .. На одному тижні й померли (Марко Вовчок); – Напрацюєшся цілий тиждень – в неділю хочеться одпочити, розвеселитися... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. тиждень — -жня, ч. 1》 Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. || Одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням; семиденний строк. || чого, який. Семиденний строк, призначений для проведення якоїсь громадської роботи, кампанії. Тиждень книжки. 2》 у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тиждень — 7-денний відрізок часу, пов'язаний, очевидно, з фазами Місяця; користувалися у Вавилоні у II тис. до н.е., запроваджений у Римі (321 н.е.), прийнятий у середньовічному церковному календарі. Універсальний словник-енциклопедія
  6. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ (сім днів), НЕДІ́ЛЯ розм., СЕДМИ́ЦЯ заст. Кожного тижня правили службу в неділю — у неділю вмирав тиждень і народжувався другий (М. Хвильовий); Тільки неділь через п'ять, після довгої слабості, опам'ятався Андрійко (М. Словник синонімів української мови
  7. тиждень — Ти́ждень, ти́жня, -жневі, на ти́жні; ти́жні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тиждень — ТИ́ЖДЕНЬ, жня, ч. 1. Одиниця виміру часу від понеділка до неділі включно. — А давно ж вони [Лящі] померли, бабусю? — Давненько.. На одному тижні й померли (Вовчок, І, 1955, 8); — Напрацюєшся цілий тиждень — в неділю хочеться одпочити... Словник української мови в 11 томах
  9. тиждень — Тиждень, -жня м. Недѣля, седмица. Верба б'є, не я б'ю, за тиждень великдень. Ном. вербний тиждень. Вербная недѣля. білий — Страстная недѣля. Сим. 205. ум. ти́жник. Словник української мови Грінченка