1. Словник української мови Грінченка

тягота

Тягота, -ти

ж.

1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Камен. у.

2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол.

3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тягота — тягота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тяготи́ Орфографічний словник української мови
  2. тягота — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. тягота — ТЯГОТА́, и́, ж. 1. Трудність, важкість. – Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Ганна Барвінок); Вона .. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Г. Хоткевич); // перев. мн. Труднощі, важкі обов'язки. Словник української мови у 20 томах
  4. тягота — -и, ж. 1》 Трудність, важкість. || перев. у мн. Труднощі, важкі обов'язки. || Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. 2》 діал. Вага. 3》 Печаль, скорбота. 4》 зах. Вагітність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тягота — ТЯГА́Р (дуже важкі, обтяжливі обов'язки, клопоти), ГНІТ, НО́ША, ТЯГОТА́, ВАГОТА́, ВАНТА́Ж, ТЯ́ЖА заст. — Увесь тягар організації підпільної медичної допомоги лежав тоді на Уляні Петрівні (Д. Словник синонімів української мови
  6. тягота — ТЯГОТА́, и́, ж. 1. Трудність, важкість. — Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Барв., Опов.., 1902, 121); Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк., II, 1966, 413); // перев. у мн. Труднощі, важкі обов’язки. Словник української мови в 11 томах