тягота
ТЯГОТА́, и́, ж.
1. Трудність, важкість.
— Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Барв., Опов.., 1902, 121);
Вона.. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Хотк., II, 1966, 413);
// перев. у мн. Труднощі, важкі обов’язки.
На похідні нестатки й тяготи ви [пани] всі нездатні (Тулуб, Людолови, II, 1957, 213);
У Програмі КПРС поставлено завдання.. зняти з неї [жінки] тяготи домашнього господарства (Рад. Укр., 8.III 1963, 1);
// Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці.
Від юних днів, від пестощів і раю Нам тягота лишається сама (Зеров, Вибр., 1966, 390).
2. діал. Вага.
Треба взяти чоботи, в них тягота невелика (Сл. Гр.);
З тяжким серцем, згорблений і похилений, ніби під якоюсь великою тяготою, вийшов ключник із казні (Фр., II, 1950, 279).
Значення в інших словниках
- тягота — тягота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири тяготи́ Орфографічний словник української мови
- тягота — див. сум Словник синонімів Вусика
- тягота — ТЯГОТА́, и́, ж. 1. Трудність, важкість. – Не схотіла, кажуть, нашої ділити тяготи! (Ганна Барвінок); Вона .. з видимою тяготою несе труди своєї професії (Г. Хоткевич); // перев. мн. Труднощі, важкі обов'язки. Словник української мови у 20 томах
- тягота — -и, ж. 1》 Трудність, важкість. || перев. у мн. Труднощі, важкі обов'язки. || Стан душевного невдоволення, відчуття тягаря на душі, серці. 2》 діал. Вага. 3》 Печаль, скорбота. 4》 зах. Вагітність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тягота — ТЯГА́Р (дуже важкі, обтяжливі обов'язки, клопоти), ГНІТ, НО́ША, ТЯГОТА́, ВАГОТА́, ВАНТА́Ж, ТЯ́ЖА заст. — Увесь тягар організації підпільної медичної допомоги лежав тоді на Уляні Петрівні (Д. Словник синонімів української мови
- тягота — Тягота, -ти ж. 1) Тягость, тяжесть. У тяготі воли йдуть. Черк. у. Треба взяти чоботи, в них тягота невелика. Камен. у. 2) Печаль, скорбь. Свому серцю, моїй душі тяготи не чини. Гол. 3) Беременность. Зайшла крульова у тіготу. Гн. I. 140. Словник української мови Грінченка