1. Словник української мови Грінченка

убивати

Убива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. уби́ти, уб'ю́, -єш, гл.

1) Убивать, убить. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Бодай тебе, мій миленький, перва куля вбила. Мет. 64. убити муху, чмеля́. Выпить, подкутить. Ном. № 11732, 11733.

2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить, втыкать, воткнуть. Як ударив Іван змія та по коліна і вбив у землю. Грин. І. 153. Ножа в серце вбили. Чуб.

3) Оббивать, оббить. Клуню гарно килимами вбили і тут п'ють, гуляють. Св. Л. 277.

4) Утаптывать, утоптать. Стежку вбили. Мнж. 124. Біжи, коню, дорогою широкою убитою. Нп.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убивати — (позбавляти життя) забивати, умертвляти, угроблювати, разити, (карати) страчувати, (худобу) бити, (свиней) різати, колоти// віку скорочувати, зводити в могилу, зводити зі світу. Словник синонімів Полюги
  2. убивати — убива́ти 1 дієслово недоконаного виду позбавляти життя убива́ти 2 дієслово недоконаного виду забивати в середину чогось Орфографічний словник української мови
  3. убивати — Забивати, умертвляти, о. чинити Каїнове діло, заганяти на той світ, позбавляти життя; (за вироком) страчувати; (худобу) бити; (свиней) різати, колоти; (здоров'я) занапащати; (горем) засмучувати; (любов) нищити; (час) губити, марнувати, гайнувати... Словник синонімів Караванського
  4. убивати — УБИВА́ТИ¹ (ВБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ), уб'ю́, уб'є́ш, док., кого, що. 1. Позбавляти життя; умертвляти. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. убивати — I (вбивати), -аю, -аєш, недок., убити (вбити), уб'ю, уб'єш, док., перех. 1》 Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти. || безос. || Колоти, бити на м'ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убивати — убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Фразеологічний словник української мови
  7. убивати — УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. убивати — Убива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. убивати — УБИВА́ТИ¹ (ВБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ), уб’ю́, уб’є́ш, док., перех. 1. Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти. [Поліксена:] Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах