убивати
УБИВА́ТИ¹ (ВБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ), уб’ю́, уб’є́ш, док., перех.
1. Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти.
[Поліксена:] Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав (Л. Укр., II, 1951, 258);
Вбиває [бусел] гадюку одним ударом (Мал., І, 1956, 279);
Не громом праведним, святим Тебе [Нерон] уб’ють, Ножем тупим Тебе заріжуть, мов собаку, Уб’ють обухом (Шевч., II, 1953, 276);
Колись,.. коли ховали Уліба й Воїка, біля могили вбивали й кидали на дно ще й коня, але зараз всі про це забули (Скл., Святослав, 1959, 22);
— А по-друге, — Яресько підвищив голос, — є директива Леніна: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест! (Гончар, II, 1959, 66);
// безос.
Його убило. А листи йому все йдуть… Дружина пише… (Сос., II, 1958, 291);
— За гроші його зарізано чи, може, за худобу? — питали вони, не зодягаючи шапок. — Деревом убило, — похмуро відповідали троянівці (Тют., Вир, 1964, 153);
// Колоти, бити на м’ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.).
Жреці молитви зачитали, Олимпським в жертву убивали Цапів, баранів, поросят (Котл., І, 1952, 282);
Чіпка на поминки [Явдохи] заколов свиню, зарізав три овечки, убив великого бузівка (Мирний, І, 1949, 405);
// Припиняти життєдіяльність живих клітин, тканин, органів, мікроорганізмів і т. ін.
Потрібен був форсований рецепт, щоб за одним махом убити прокляту заразу [коросту] (Минко, Моя Минківка, 1962, 69);
У визначених дозах радіоактивне опромінення здатне вбивати мікроорганізми (Веч. Київ, 19.XI 1968, 3);
Дбаємо і про підготовку насіння, прогріваємо його на сонці, щоб підвищити енергію схожості та убити грибкові захворювання (Хлібороб Укр., 3, 1969, 6).
◊ Бог мене́ вбий; Хай мене́ бог (грім) уб’є́ — вислів на означення клятви, запевнення в чому-небудь.
Бог мене вбий! «А гріх так божиться!.. а як уб’є?» (Номис, 1864, № 6765);
Убива́ти (уби́ти) двох зайці́в (два за́йці) див. за́єць;
Уби́ти ма́ло кого — вираз обурення з приводу якогось вчинку, чиєїсь, поведінки.
[Юда:] Ні, не простив [Мессія]! Я пригадав — він докорив мені. [Прочанин (перекривляє, з огидою):] «Він докорив!» — Тебе убити мало! (Л. Укр., III, 1952, 144);
Уби́ти [до́бру] грі́нку див. грі́нка;
Уби́ти му́ху (чмеля́) — випити вина, горілки;
Хоч уби́й (уби́йте) — вислів на запевнення про нерозуміння чогось, свою необізнаність в чому-небудь або про невміння чи неможливість що-небудь зробити.
Показував мені дядько лист Ок[уневського], хоч убийте, нічого не розумію (Л. Укр., V, 1956, 162);
— Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий. Так до півночі провалявся (Тют., Вир, 1964, 105).
2. Доводити до перевтоми, знесилення, виснаження.
Трудно стало старенькій по людях жити. Бо на свойому [своєму] господарстві може б і заснула, а тут по п’ять раз уночі схоплюється, чи не отелилась на морозі корівка. Сама себе вбивала, щоб догодити чужій хаті (Барв., Опов.., 1902, 371);
Багато, особливо жінок, постять страшно, декотрі і слабі постять і тим чином вбивають себе (Стеф., II, 1953, 55);
За цілий день отак уб’єш у лісі ноги, Що й заяць [заєць] той того, повір, не варт (Стельмах, Жито.., 1954, 135);
// Завдавати непоправної шкоди надмірною працею, перебуванням у важких умовах і т. ін. (здоров’ю, материнству і т. ін.).
Страшно, коли у квітневій воді, що небом і райдугою розплітається, дівчата, мочачи коноплі економії, вбивають своє здоров’я, дівоцтво і материнство (Стельмах, I, 1962, 200).
3. тільки недок., розм. З силою бити кого-небудь.
Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ, прибивав кілком за косу до лави та бив… (Фр., І, 1955, 58).
4. перен. Дуже засмучувати, завдавати великого душевного болю.
[Наталка:] Посватана… Що ж робить, не можна більше сопротивлятися матері. — Я і так спільно одвильовалася [відкручувалася] і всякий раз убивала її своїм одказом (Котл., II, 1953, 35);
[Писар:] Покажіть вірші, я зараз наведу критику. [Галя:] Тільки не дуже гостру, якщо вірші погані, не вбивайте поета відразу (Сам., II, 1958, 146);
— Ні, ні, ні, я не сумніваюся, — пристрасно скликнула молода дівчина, — сама тінь сумніву убила би мене (Фр., II, 1950, 71);
— І ти не можеш заспокоїтись? — Віриш, убив він мене, цілий тиждень не спатиму (Ю. Янов., II, 1958, 120).
5. перен. Призводити до занепаду, зникнення чого-небудь.
Як сміючись ти вбивала Чистую любов мою, Чи ти знала, що вбиваєш Все, чим в світі я жию [живу]? (Фр., XI, 1952, 16);
Капіталістичне оточення здатне тільки вбивати народні таланти (Козл., Відродження.., 1950, 81);
[Андромаха:] Ти одібрала Гектару одвагу, зламала дух зловісними речами, убила віру й певність (Л. Укр., II, 1951, 264);
— Необережне втручання загубить усю справу. Ми уб’ємо їхню ініціативу, охолодимо їх… (Мокр., Острів.., 1961, 45).
6. перен., розм. Марно витрачати, губити (час, життя, сили і т. ін.).
На цих алеях стільки мріялось, стільки думалось людьми, що на милицях, на протезах, з перебинтованими руками змушені були тут «убивати дорогий час» (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 36);
На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл. От і все. Захотілося Тому Самому, одному убити свій вік (Драч, Поезії, 1967, 76);
// Маючи надмір часу, намагатися заповнити його якою-небудь дією, заняттям.
Де дітися? Як убити час? А піду до Мартина (Тесл., З книги життя, 1949, 87);
Наробили з паперу фігур і граємо в шахи. А що ж? Треба ж якось убити час (Кол., На фронті.., 1959, 122).
7. Ударяючи, робити щільнішим, твердішим; ущільнювати.
Потім скоро закинув [Прокіп] назад землю в викопану ямку, убив, утолочив і пригладив так, що і сліду годі було найти (Фр., VIII, 1952, 294);
// тільки док. Протоптати, прокласти (стежку, дорогу).
— Я до тебе не ходила, Ти до мене сам ходив; Ти до мене, молодої, Чорну стежечку убив (Чуб., V, 1874, 326).
УБИВА́ТИ² див. вбива́ти¹.
Значення в інших словниках
- убивати — (позбавляти життя) забивати, умертвляти, угроблювати, разити, (карати) страчувати, (худобу) бити, (свиней) різати, колоти// віку скорочувати, зводити в могилу, зводити зі світу. Словник синонімів Полюги
- убивати — убива́ти 1 дієслово недоконаного виду позбавляти життя убива́ти 2 дієслово недоконаного виду забивати в середину чогось Орфографічний словник української мови
- убивати — Забивати, умертвляти, о. чинити Каїнове діло, заганяти на той світ, позбавляти життя; (за вироком) страчувати; (худобу) бити; (свиней) різати, колоти; (здоров'я) занапащати; (горем) засмучувати; (любов) нищити; (час) губити, марнувати, гайнувати... Словник синонімів Караванського
- убивати — УБИВА́ТИ¹ (ВБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ), уб'ю́, уб'є́ш, док., кого, що. 1. Позбавляти життя; умертвляти. Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- убивати — I (вбивати), -аю, -аєш, недок., убити (вбити), уб'ю, уб'єш, док., перех. 1》 Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти. || безос. || Колоти, бити на м'ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- убивати — убива́ти / уби́ти двох зайці́в (два за́йці). Домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Долгін думав, що вбиває двох зайців — доводить Куцевичу, який він йому відданий, і водночас ставить його в становище якоїсь залежності (Н. Фразеологічний словник української мови
- убивати — УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- убивати — Убива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- убивати — Убива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. уби́ти, уб'ю́, -єш, гл. 1) Убивать, убить. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Бодай тебе, мій миленький, перва куля вбила. Мет. 64. убити муху, чмеля́. Выпить, подкутить. Ном. № 11732, 11733. Словник української мови Грінченка