убивати

УСУВА́ТИ кого (так чи інакше позбавлятися когось), ПОЗБУВА́ТИСЯ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДСТОРО́НЮВАТИ, УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ЕЛІМІНУВА́ТИ книжн.; ПРИБИРА́ТИ розм. (відсилати під якимсь приводом); ЗВІЛЬНЯ́ТИ, ЗНІМА́ТИ, СПИХА́ТИ розм., ВИГАНЯ́ТИ розм. (позбавляти певної посади, певного становища). — Док.: усу́нути, позбу́тися, відсторони́ти, уби́ти (вби́ти), прибра́ти, звільни́ти, зня́ти, зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), ви́гнати. Попереду ішли Палій і Бойчук. Мали усунути вартових. Наскочили на них так раптово, що ті й крикнути не встигли (В. Гжицький); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Ірина Вільде); — Чому в списку нема Колосовського? Хто дав тобі право зневажати, відстороняти в такий час його, нашого чесного товариша... (О. Гончар); — Отак і жить, — кинула Катря. — Прибери її (вчительку) з села і будемо жить (В. Кучер); Він бачив, що є в столоначальника помічник, котрого легенько зіпхнути (Панас Мирний).

ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм., РОЗТО́ЧУВАТИ розм., РОЗСИПА́ТИ розм., РОЗТРУ́ШУВАТИ розм., РОЗПУСКА́ТИ розм., СПУСКА́ТИ розм., МОТА́ТИ фам., ПРОМО́ТУВАТИ фам., ПРОСВИ́СТУВАТИ фам., ПРОЦИ́НДРЮВАТИ фам., ЦИ́НДРИТИ фам.; ВИТРАЧА́ТИСЯ, РОЗТРА́ЧУВАТИСЯ розм. (без додатка — витрачати свої гроші, цінності на кого-, що-небудь); ПРОПИВА́ТИ (п'ючи); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (гуляючи) розм.; УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ) розм., ЗБАВЛЯ́ТИ розм. (час, життя, сили тощо); РОЗМІ́НЮВАТИ (сили, талант і т. ін.); ГА́ЯТИ, ПРОГА́ЮВАТИ, ВТРАЧА́ТИ (УТРАЧА́ТИ), ПРОБАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ВАКУВА́ТИ діал. (про час), ВГА́ЮВАТИ (УГА́ЮВАТИ) розм. — Док.: ви́тратити, розтра́тити, змарнува́ти, промарнува́ти, промарнотра́тити, перевести́, згайнува́ти, прогайнува́ти, згуби́ти, ви́кинути, розтри́нькати, розточи́ти, розси́пати, розтруси́ти, розпусти́ти, спусти́ти, промайнува́ти розм. проманта́чити розм. промота́ти, просвиста́ти, проци́ндрити, розти́кати розм. прохви́ськати фам. ви́тратитися, розтра́титися, пропи́ти, прогуля́ти, уби́ти (вби́ти), зба́вити, розміня́ти, зга́яти, прога́яти, втра́тити (утра́тити), проба́вити, вга́яти (уга́яти). (Батура:) У Вас величезна енергія, а ви її марно витрачаєте (О. Корнійчук); — Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник); Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ'яненко); По колоні передали наказ водіям заглушити мотори, аби задарма не переводить пальне (С. Голованівський); — Ти мені глини не гайнуй, — Діло ж роблю! — весело огризнувся Мамай (О. Ільченко); Він зовсім розпився, прогайнував господарство, продав землю, зосталася сама обідрана хатка (Б. Грінченко); Водій Цюпа ..не губив часу даремно (Ю. Яновський); — То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); А той (пан) розтринькав усе і вмер (Б. Грінченко); (Петро:) Тільки тринькатиме (панночка) добро, зароблене моїми руками (Панас Мирний); Пив (Терпило), гуляв.. і мало-помалу розточив своє добро (І. Котляревський); Розсипала я на його (суд) чимало карбованчиків (І. Нечуй-Левицький); Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький); Він гроші свої любить і боїться, що ти їх швидко розпустиш (І. Франко); А вельможі до грошей голінні І уміють їх гарно спустить (В. Самійленко); (2-й підпанок:) Чваниться (пан) тим, що жінчине добро мотає! (М. Кропивницький); Як толк, то, не маючи, придбає, а дурний, і маючи, промотає (прислів'я); Він по якомусь селу в Зальцбурзі, яке його предки просвистали в ХVІІІ столітті, мав титул фон-Ціллергут (переклад С. Масляка); — О, цей (Полікарп) не розхвиськає добра, не проп'є, не прогуляє. Жодної зайвої копійки не проциндрить, — казали про нього (В. Большак); Я їх (гроші) не циндрю, бо думаю одружиться (Т. Шевченко); — Оце я так витратився на клуню та на хату, що Вже не маю ні шага грошей (І. Нечуй-Левицький); — Я привів тобі Йожку на голову, щоб ти розтрачувалась? (М. Томчаній); "Чи не прогайнували та не пропили часом оті дрібні українські дідичі своїх маєтностів та ґрунтів?" — майнула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); На острів безлюдний приплив чоловік Том Ніл.. Захотілося Тому.. одному убити свій вік (І. Драч); Не одну сотню літ збавили (алхіміки) ось тут, намагаючись перетворити бодай одне зернятко міді або свинцю на найменшу дрібку щирого золота (О. Ільченко); Ми.. не розмінювали свої сили на поточні дрібниці (з журналу); Хлопці, ви часу не гайте... сватів засилайте (Л. Забашта); (Принцеса (до хлопця):) Ходім! Пора! Ти марне час прогаяв, дивись, товариші вперед пішли (Леся Українка); Кримський не втрачав жодної хвилини часу (І. Ле); Прийду було її (панночку) вбирати.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітаю та заплітаю, — знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Марко Вовчок); — Раз постарається (чоловік), потім занедбає, забуде, як і що йому чинити, час угає дорогий, нагоду добру втеряє (Ганна Барвінок).

ЗАБИВА́ТИ (б'ючи по якомусь предмету, вганяти, заглиблювати в що-небудь), ВБИВА́ТИ (УБИВА́ТИ), ЗАГАНЯ́ТИ, ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ розм., ЗАСА́ДЖУВАТИ розм. (різко, із силою). — Док.: заби́ти, вби́ти (уби́ти), загна́ти, ввігна́ти (увігна́ти), загороди́ти, засади́ти. Дубіючи в крижаній воді, забиває (Іван) обухом кілля (О. Гончар); Він взяв клепку від розсохлого барильця з-під огірків, обстругав її у формі скрипки, вбив кілька гвіздків і напнув на них тоненький дріт (Ю. Смолич); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням, приємно йому дивитись, як спритно.. орудує молотком лобатий комишанець, як він, підхопивши цвях, легким і несхибним ударом.. заганяє його в дерево (О. Гончар); Розлютився Змій, б'є знову Івана — вганяє його в залізний тік по коліна (А. Шиян); Листоноша сидів коло столу, в ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати, кортіло загородити собі ножа в груди, хотілося лежати в домовині під землею з почуттям виконаного обов'язку (Ю. Яновський).

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).

УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ) розм., ПОКЛА́СТИ розм., ПОЛОЖИ́ТИ розм., СКОСИ́ТИ розм., ПОСІ́КТИ розм., ПІДТЯ́ТИ розм., ПРИСТУ́КНУТИ розм., ПРИКІ́НЧИТИ розм., КІНЧИ́ТИ розм., ПОКІ́НЧИТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., РІШИ́ТИ розм., УКОЛО́ШКАТИ (ВКОЛО́ШКАТИ) розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИ розм., УКЛА́НДАТИ діал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ (ПІДСТРІ́ЛИТИ), ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). — Недок.: убива́ти (вбива́ти), би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати (застрі́лювати), уража́ти (вража́ти), вали́ти, угро́блювати (вгро́блювати), сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати (підстрі́лювати), підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. — Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); (Макар:) Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); — Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її (Ярину) досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); — Рішу її зараз! — І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо (Л. Первомайський); — Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його (панича) укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде (Андрій) рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); — Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). — Пор. умертви́ти.