1. Словник української мови в 11 томах

убивання

УБИВА́ННЯ¹ (ВБИВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. убива́ти¹.

Деякі [монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення (Фр., VI, 1951, 130);

Убивання людей, братів по крові й кості — це півсвідомі вчинки, це страшний сон, в якому немає ані милосердя, ані повної свідомості, ані маленької згадки про мирне минуле (Ірчан, II, 1958, 219).

УБИВА́ННЯ² див. вбива́ння¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убивання — убива́ння 1 іменник середнього роду знищування убива́ння 2 іменник середнього роду забивання чогось кудись Орфографічний словник української мови
  2. убивання — УБИВА́ННЯ¹ (ВБИВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. убива́ти¹. Деякі [монголи] попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко); Убивання людей, братів по крові й кості – це півсвідомі вчинки, це страшний сон, в якому немає ані милосердя... Словник української мови у 20 томах
  3. убивання — I (вбивання), -я, с. Дія за знач. убивати I. II див. вбивання I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. убивання — Убива́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. убивання — Убива́ння, -ня с. 1) Убиваніе. К. Дз. 225. Протест перед всьогосвітньою інтелліґенцією за сліпе і тиранське вбиваннє нашого національного духа. К. ХП. 137. 2) Вбиваніе, вколачиваніе. Словник української мови Грінченка