упадати
Упадати, -даю, -єш
сов. в. упасти, упаду, -деш, гл.
1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97.
2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41.
3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790.
4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибував, у ноги впадає. АД. І. 216. упасти в тісну діру. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гаразд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. посл. Ном. № 1643. — на коня. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. вона йому впала в око. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12.
5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103.
6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадав.
7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558.
8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала.
9) — на що. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. упадає на силі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113.
10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. мн. І. 27.
11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. на моє сло́во впало. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у.
12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257.
13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грип. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у.
14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.
Значення в інших словниках
- упадати — Чи взаємозамінні дієслова упадати й доглядати? Як зазначав Борис Антоненко-Давидович, для українських слів залицятися (до кого), упадати (коло когось), доглядати (когось), ходити (біля когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- упадати — упада́ти 1 дієслово доконаного виду падати, занепадати; працювати старанно, з великою сумлінністю; турбуватися, піклуватися; домагатися чиєїсь прихильності; личити, належати — діал.) упада́ти 2 дієслово доконаного виду вливатися Орфографічний словник української мови
- упадати — (до ніг) падати; (коло кого) турбуватися <�піклуватися> про кого, (коло дівчат) витися, увиватися, тупцювати, ЗАЛИЦЯТИСЯ <�липнути, підсипатися, тулитися, жм. мизкатися> до кого; п! ПІДЛАБУЗНЮВАТИСЯ; (біля худоби) ф. тупати; ІД. Словник синонімів Караванського
- упадати — див. дбати; залицятися; лестити; любити; хитрувати Словник синонімів Вусика
- упадати — [ўпадатие] = впадати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- упадати — УПАДА́ТИ¹ (ВПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. 1. заст. Падати. Багато громів упадало з небес, Багато земля натворила чудес (А. Малишко); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет). 2. рідко. Втрачати силу, значення; занепадати. Словник української мови у 20 томах
- упадати — I (впадати), -аю, -аєш, недок. 1》 заст.Падати. Упадати до ніг. 2》 рідко. Втрачати силу, значення; занепадати. Упадати серцем — сильно переживати, переходити в стан крайньої безнадії. 3》 Працювати старанно, з великою сумлінністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упадати — упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) кому. Уклінно просити, благати, молити кого-небудь. — Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок); Ось, бачу, пре табун стиляг. ..Один з них, бачу, он побіг і вашингтонцю впав до ніг (С. Олійник). Фразеологічний словник української мови
- упадати — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- упадати — Упада́ти, -да́ю, -да́єш; упа́сти, упаду́, -де́ш, -ду́ть у що; упада́ти на си́лах Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упадати — УПАДА́ТИ¹ (ВПАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. 1. заст. Падати. Багато громів упадало з небес, Багато земля натворила чудес (Мал., Звенигора, 1959, 24); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (Шер., Удень.., 1962, 9). Словник української мови в 11 томах