1. Словник української мови Грінченка

ухопити

Ухопити, -плю, -пиш

гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). ухопив за чесну гриву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як собака обме́тиці, — шилом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. одними рука́ми не вхоплю. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. вхопити тропи. Попасть на надлежащую, дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти?

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ухопити — ухопи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ухопити — док., схопити, впіймати, зловити, спіймати, злапати, (запах) вловити, (ляща) дістати, (суть) збагнути, утямити, зварити головою, (чаю) сьорбнути, похапки зажити, (- сум) пойняти, взяти, охопити, (за душу) ІД. зворушити Словник синонімів Караванського
  3. ухопити — УХОПИ́ТИ див. ухо́плювати. Словник української мови у 20 томах
  4. ухопити — (вхопити), -оплю, -опиш; мн. ухоплять; док., перех. 1》 Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити. || Швидко й міцно взяти кого-, що-небудь за щось. || Наздогнавши або приловчившись, упіймати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ухопити — бра́ти / взя́ти на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зубки́ і т. ін.). 1. кого. Обирати кого-небудь об’єктом глузування, пліток і т. ін.; судити, гудити. Фразеологічний словник української мови
  6. ухопити — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док. Словник синонімів української мови
  7. ухопити — Ухопи́ти, ухоплю́, ухо́пиш, ухо́плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ухопити — УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), оплю́, о́пиш; мн. ухо́плять; док., перех. 1. Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити. Скочив Тиміш, сам не свій, ухопив рушницю, та й устрелив чорного ворона (Вовчок, І, 1955, 55); Мокрина сіла на човні, вхопила весло... Словник української мови в 11 томах